Плата за перевіз пільговиків – приниження їхньої гідності
Якось опівдні три місяці тому я зайшов у автобус, що на маршруті № 78, на зупинці «Новгородська». Водій відразу почав ображати мене: «Що, дєд, знову їдеш? Катаєшся, а я повинен безплатно возити!». А тоді на повний голос звертається до пасажирів наповненого салону: «Подумайте лише...», – і вже їм повторює щойно сказане. Я звернувся до пасажирів, що стояли попереду мене, щоб вони передали водієві, аби він або замовк і не принижував мою гідність, або зупинив автобус, і я вийду. Та він не переставав торочити те саме. Я не міг терпіти таке приниження і на наступній зупинці вийшов. При виході я сказав, що дуже помилилися ті, які дали можливість перевозити пасажирів невихованій людині.
Про цей неприємний випадок я навіть призабув, але водій – ні. Він запам’ятав мене. І знову неприємність: третього вересня о 19 год. 35 хв. я підходжу до відчинених передніх дверей автобуса (той же маршрут № 78) на зупинці «Вокзал». Та перед самим моїм носом водій раптово зачиняє двері. «Що ж, – подумав я, – спішить, то нехай собі їде». Причина такого поспіху відома старшим людям – це явне небажання перевозити їх. Заходжу в автобус № 20, що стоїть поряд 78-го. Однак помічаю, що 78-й не їде, водій знову відкрив двері і впускає в салон пасажирів. Я попросив людей (бо я погано бачу) прочитати мені реєстраційний номер – 0973. На зупинці «Миру» я вийшов із 20-го автобуса. А через кілька хвилин сюди під’їхав і 78-й, і через задні двері з нього вийшов пасажир. Моментально зачинені двері не дали мені можливості зайти в салон, щоб з’ясувати, чому я не маю права зайти в автобус. Маю надію, що цей водій відчинить двері в кабінет власника автомобілів на цьому маршруті, а той зробить відповідний висновок, і обслуговування пільговиків з приниженням їхньої гідності від’їде назавше в минуле.
Лук’ян Вардзарук
|
