Неділя, 25.06.2017, 14:00
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Листопад 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2010 » Листопад » 18 » Василь Бойчук: ЕКЗИСТЕНЦІЯ УКРАЇНИВІД УВАРОВА ДО ТАБАЧНИКА
11:53
Василь Бойчук: ЕКЗИСТЕНЦІЯ УКРАЇНИВІД УВАРОВА ДО ТАБАЧНИКА

               XII. Екзистенція України або перехід внутрішнього буття нації у зовнішнє

               Ніхто нікого не ідеалізує, у тому числі і галичан. Які ми є, такі є, і ми це добре знаємо. Так, є відмінності між українцями різних регіонів. Але хіба немає цих відмінностей в Італії, Іспанії, Великій Британії і інших країнах? Я вже не говорю про Росію, їй би наші проблеми, дивись, і громаданської війни тепер у неї не було б. Це в тих країнах, де традиції існування власної державності мають більш ніж столітню історію. Взагалі, це -  чудо, що ми збереглися, і між нами так багато спільного. Іван Франко писав:

                                 Я син народа,

                                 Що вгору йде, хоч був запертий в льох

                                 Мій поклик: праця, щастя і свобода,

                                 Я є мужик, пролог, не епілог.

Це хіба не до українців він звертався?:

                                  Щезнуть сльози,

                                  сум, нещастя

                                  не ридать,

                                  а добувати

                                  хоч синам як не собі;

                                  кращу долю в боротьбі.

 

                                  Не пора, не пора, не пора

                                  Москалеві й ляхові служить!

                                  Довершилась України кривда стара,

                                  Нам пора для України жить.

                                                          Хоча І.Франко і критикував галичан за показовий патріотизм, за те що:

                                   Ти, брате, любиш Русь,

                                   Як хліб і кусень сала "..."

                                   Як любиш добре пиво "..."

                                    За те, що гарно вбрана "..."

                                    Як дім, воли, корови, -

          Хіба ми не бачимо як сьогодні у тому числі і галичани зі спливом століття стають "тушками", бо люблять Русь - Україну уже не як сало, воли, корови, а як посади у владі для себе чи родини, власний бізнес, нагороди і інше. Але як тоді для Франка і багатьох українців, так і сьогодні для багатьох Русь - Україна - "кривава в серці рана", "труд важкий, гарячка невдержима", їм болить  " її відвічнеє страждання". Найвеличніші слова дійсно великих українців належать  Україні:

                                     Я так люблю

                                     Мою Україну убогу.

                                     Що проклену святого Бога,

                                     За неї душу погублю!

 

                                     Свою Україну любіть,

                                      Любіть її... Во врем'я люте,

                                     В останню тяжкую минуту

                                     За неї Господа моліть.

 

                                      У чужому краю

                                      Не шукайте, не найдете

                                      Того, що немає

                                       І на небі, а не тільки
                                       На чужому полі

                                      В своїй хаті своя й правда,

                                      І сила, і воля...

               На кого ми збираємося проміняти наші святині, наших страдників?  На ситих і обласканих владою чужих підручних?! У сучасній філософії однією з найпопулярніших теорій є екзистенціоналізм. Саме слово "екзистенція" латинського походження і означає "існування, життя". Засновником напрямку вважається Сьорен К'єркегор (1813 - 1855), який сформулював поняття "екзистенція" як "внутрішнє" буття, що поступово переходить у зовнішнє. Внутрішнє буття людини непізнаване та ірраціональне в людському "я", і тому, як наслідок, людина є унікальна, конкретно неповторна особистість. Це вчення в першу чергу стосується людини, але думається, своєрідну екзистенцію мають і народи, нації, оскільки так, як і конкретні люди, так і нації, народи, племена мають власне неповторне буття. Сьогодні під цим небом наш час. Бережімо свої душі, честь і гідність. "Триває самостояння України! Працюймо!"

  Василь Бойчук, депутат Івано-Франківської міської ради   чотирьох скликань, секретар міської ради, заступник голови фракції БЮТ у міській раді, член обласного Комітету  захисту України                                                                                                    

березень - липень 2010

Переглядів: 593 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]