ТЕМА - 6 Лютого 2014 - Західний курєр
Субота, 03.12.2016, 21:39
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Лютий 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2014 » Лютий » 6 » ТЕМА
11:51
ТЕМА
Все вирішує «Лукойл»?
Калуська хімія з російським присмаком



Повідомлення про ліквідацію ПрАТ «Лукор» у стрічках інформагентств з’явилося кілька  тижнів тому. Саме така очікувана розв’язка стала фінальною стрічкою  у довгій дистанції, якою послідовно прямувало керівництво російського холдингу-співвласника підприємства останні десять років. Компанія «Лукойл», котра в результаті оборудки стала єдиним акціонером наступника «Лукору» ТОВ «Карпатнафтохім», без шуму і пилу отримала у цілковите розпорядження унікальний майновий комплекс калуського хімвиробництва вартістю десятки мільйонів доларів. Натомість держава остаточно втратила свої права на найліквідніший нафтохімічний актив України.  

Шито, але не крито

Сьогодні, говорячи про хімічну промисловість Прикарпаття, маємо на увазі ТОВ «Карпатнафтохім» – підприємство, більш ніж три чверті пакета акцій якого підконтрольні російській нафтогазовій компанії «Лукойл». Хоча ще з десяток років тому продукція з конвеєрів калуських хімічних цехів виходила у світ під іншим брендом  – державного концерну «Оріана». Пізніше, у 2000 році саме на базі «оріанівського» виробництва,  що на той час вважалося найпотужнішим у Європі, спільно з російським нафтогазовим холдингом «Лукойл» було утворено ЗАТ «Лукор». Планувалося, що прийшлий інвестор витягне державний концерн з боргової ями за рахунок прибуткової діяльності «Лукору», яку той зобов’язувався забезпечити. Але теоретичні наміри і практика їх втілення розійшлися у критичній точці: у 2004 році стараннями російських колег найліквідніші потужності «Лукору» з виробництва хлорвінілу, каустичної соди і хлору, а також поліолефінів (етилену і пропилену) було передано у статутний фонд підконтрольного  бельгійській дочірній компанії «Лукойлу» (74% акцій у пакеті) підприємства – ТОВ «Карпатнафтохім». Державі із новоспеченого хімічного «пирога» дістався символічний шматок – менше 12% акційного пакета.  Калуське хімічне виробництво сконцентрувалося під єдиною вивіскою  – «Карпатнафтохім».
У різні роки Фондом держмайна України, за рідкісними винятками безрезультатно, оспорювалося і передання казенних заводів «Лукору» у «Карпатнафтохім», і невиконання інвестиційних умов договору, і переформатування акційного пакета «Лукору» на користь «Лукойлу», і навіть створення самого ЗАТ «Лукор». Документи цих справ шелестіли у судах різних рівнів ще донедавна. Весь цей час «Карпатнафтохім» працював з періодичними зупинками, а самі інвестори особливо  й не приховували, що кінцевим результатом усіх пертурбацій та естафетних передавань заводського майна з однієї структури в іншу бачать розірвання юридичного зв’язку з державним підприємством  «Оріана». Створення «Карпатнафтохіму» «Лукойл» теж пояснював як вимушений крок – у зв’язку з відмовою держави дозволити додаткову емісію акцій ЗАТ «Лукор» для залучення «лукойлівських» інвестицій.  
Російський інвестор не раз пропонував викупити частку держави на підприємстві. Стверджуючи, що саме за рахунок цієї суми «Оріана» зможе погасити заборгованість уряду перед Баварським об’єднаним банком. Проте ФДМ на такий хід подій не погоджувався та продовжував наполягати на своїх вимогах у суді. Тоді  у «Лукойлі» вирішили піти іншим шляхом:  ліквідувавши «Лукор», прибрати державу з корпоративної схеми управління «Карпатнафтохімом».
Аби втілити такий сценарій, потрібна була згода не лише російської сторони, а й  Фонду держмайна як головного розпорядника «Оріани». ФДМ, ясна річ, згоди на ліквідацію давати не збирався. Але «Лукойл» послідовно рухався у потрібному напрямку. У 2010 році на «Оріані», що з 2002-го перебувала у процесі банкрутства, була введена процедура санації. Головним розпорядником підприємства став арбітражний керуючий, призначений Мін’юстом. Таким чином на Фонд держмайна надягли гамівну сорочку:  право голосу в прийнятті рішень від імені «Лукору» на зборах акціонерів від ФДМ, як головного акціонера «Оріани», перейшло до арбітражного керуючого.

Завод – інвестору,  борги – державі
На шляху до повного стриноження впливу держави через ліквідацію «Лукору» єдиним заслоном для «Лукойлу», очевидно, залишалися непогодження у вітчизняній владній верхівці. У вересні 2012 року, незважаючи на зміну влади у країні, уряд продовжував наполягати  на висунутих «попередниками» претензіях інвестору: внести у статутний капітал «Лукору» 100 млн. доларів та погасити кредиторську заборгованість – 170 млн. євро.
Але минулого року непогодження таки вдалося утрясти. 18 квітня 2013 року уряд  підписав меморандум про взаєморозуміння з «Лукойлом» про початок роботи «Карпатнафтохіму». Кабмін надав російській нафтовій компанії пільгові умови роботи на ринку, отримавши від неї гарантії завантаження підприємства та інвестицій у розмірі  100 млн. «зелених». Але, треба сказати, зустрічна чиновницька щедрість прямо лилася повноводною рікою. Кабмін не лише погодився з тим, що «Лукойл» виконав всі свої інвестзобов'язання щодо підприємства (тобто, фактично списав мільярдні борги іноземного кредиту «Оріани»  з «лукойлівських» клопотів ), а й пообіцяв відшкодувати «Лукойлу» 1,1 млрд. гривень  податку на додану вартість.
А у вересні з недавніх пір уже екс-прем’єр-міністр України Микола Азаров спеціально завітав на Прикарпаття, щоб особисто запустити на «Карпатнафтохімі» нову лінію виробництва, чим фактично продемонстрував: консенсусу досягнуто, усі крапки над «і» розставлено.
Логічне продовження цього одновекторного калейдоскопу подій, власне, і маємо датованим 17 січня цього року – рішення акціонерних зборів «Лукору» про ліквідацію підприємства.   
«Це рішення зборів нелегітимне, – вважає екс-гендиректор «Оріани» Богдан Павликівський. – Арбітражний керуючий Андрій Телитченко, призначений на «Оріану», не мав права брати участь у зборах, тим більше голосувати за ліквідацію «Лукору».
Екс-керівник на підтвердження своїх слів  демонструє копію листа Фонду держмайна України від 11.01.2014, яким забороняє ВАТ «Оріана» брати участь у зборах акціонерів ПрАТ «Лукор» 17 січня та брати участь у голосуванні щодо його ліквідації.   
Втім, у самому ФДМ з оприлюдненням офіційної позиції не квапляться. А не на диктофон кажуть: максимум, що можуть зробити – звернутися у Генпрокуратуру для перевірки законності рішення зборів акціонерів. Втім, досвід прийняття попередніх рішень у «хімічних» справах Калуша демонструє певні закономірності…
«Ліквідація «Лукору» не тільки усуває державу від управління «Карпатнафтохімом». Вона відбирає у ВАТ «Оріана» останню можливість повернути борг держбюджету у розмірі більше двох млрд. гривень», – переконує Богдан Павликівський. За його словами, іноземний кредит під гарантії уряду «Оріана» брала якраз для будівництва нових виробництв, які потім і були передані до статутного фонду «Лукору». А після ліквідації підприємства опинилися «в надійних і люблячих руках» компанії «Лукойл». Таким чином, заборгованість ВАТ «Оріана» у два мільярди гривень тільки збільшує зяючу дірку в державному бюджеті. Іншими словами, лягає на витривалі спини платників податків. Але, чесно кажучи, кілька мільярдів гривень — це все ж таки сума, за яку варто поборотися. Чи не так?

Замість P.S.
У Кабміні вважають не так. А ще там вважають, що потужний хімічний концерн у державній власності країни не потрібен. Мовляв, нехай і не на державу, головне – що працює. Людям – робота, області – інвестиції, державі – нав’язла у зубах стабільність. Але чи можна бути упевненим у інвесторі, що з самого початку співпраці відверто нехтував зобов’язаннями, що взяв на себе? Питання з розряду «на засипку».         
А тим часом від 10 грудня 2013 року «Карпатнафтохім» знову стоїть. Звісно, дирекція пояснює це низкою причин: і негаразди в угорських партнерів, і проблеми з реалізацією продукції, і невиконання урядом умов меморандуму. Але  після помпи із запуском нового заводу у вересні та красномовних обіцянок Миколи Азарова про мільярдні прибутки, що незабаром рікою хлинуть у держбюджет, такий контраст виглядає доволі символічно. Майже як превентивний засіб: буде або так, як «ми сказали», або…
Словом, 2014 рік розпочався для «Лукойлу» вельми вдало – з отримання непоганої спадщини на блюдці з синенькою каймою. А державне й обласне керівництво утішатися  може хіба-що тим, що незабаром «Карпатнафтохім», вірогідно, таки запрацює на повну потужність і без простоїв. Шкода, що «наше» керівництво вже не матиме до цього жодного відношення.

Андрій ХМАРА

Коментар
Сергій Чмихалов,  офіційний представник компанії «Лукойл» в Україні:  

– На даний момент компанія «Лукойл» на території маленького міста Калуша має аж два підприємства – «Лукор» та «Карпатнафтохім», які щільно співпрацюють одне з одним. Єдиним клієнтом «Лукора» сьогодні є «Карпатнафтохім», і єдине, чим займалося це підприємство, – надавало послуги «Карпатнафтохіму». Але зараз у нас складна економічна ситуація: виробництво то працює, то стоїть. Економіка не дозволяє нам працювати прибутково, кожен місяць у нас виникає близько 9-10 мільйонів доларів збитків. Тому компанія «Лукойл» розробляє заходи щодо зниження цих збитків. І саме тому ми прийняли рішення про те, що утримувати два підприємства у Калуші  для компанії «Лукойл» економічно не вигідно, і вирішили зробити реорганізацію – замість двох підприємств зробити одне – «Карпатнафтохім». Усі зобов’язання, які компанія несе перед урядом країни по двох підприємствах у Калуші, тепер нестиме по одному. От і все. Ми нічого не порушуємо, ми працюємо чесно і відкрито. Все, що ми робимо, і все, що будемо робити, – усе в рамках підписаного з Кабінетом Міністрів України меморандуму.
До підприємства «Оріана» «Лукойл» не має жодного відношення: ми не входимо ні в комітет кредиторів, арбітражний керуючий теж призначений не нами. Ми займаємося іншим:  випуском продукції, організацією інвестицій, виплатою людям, які працюють у нас на заводі, заробітної плати. Усе це ми робимо.
У грудні 2013 року «Карпатнафтохім» зупинився тому, що зі сторони Кабінету Міністрів не було виконано обіцяних зобов’язань меморандуму. Ми ж зі свого боку виконали абсолютно все. Сьогодні підприємство не зупинено, а призупинено і готове до роботи у будь-який момент. І за умови, що Кабінет Міністрів встигне виконати умови меморандуму до кінця першого кварталу цього року, – а ми надіємось, упевнені, що встигне, – з другого кварталу «Карпатнафтохім» запрацює знову.
 

Переглядів: 447 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]