СУСПІЛЬСТВО - 24 Квітня 2014 - Західний курєр
Субота, 03.12.2016, 21:43
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Квітень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2014 » Квітень » 24 » СУСПІЛЬСТВО
10:23
СУСПІЛЬСТВО

«Мене покусали  «бандерівці» і я став таким самим»
Біженець зі Сходу України розповідає свою історію


Валерію 31 рік. Він переселенець із Запорізької області, який знайшов прихисток на Прикарпатті. Разом із сім’єю тимчасово мешкає в селі поблизу Івано-Франківська. Сім’я велика: дружина і четверо малих дітей. Приїхали на початку квітня. Колишній бізнесмен і засновник газети не зміг і тут всидіти без діла. Уже відкрив невеличку власну справу в центрі міста – фірму з ремонту техніки. Каже, що додому не повернеться. Від чого тікає запорізький переселенець, що вразило його на Галичині, чому в «східняків» титанічне терпіння і звідки з’явиться нова революція, дізнавався «Західний кур’єр».


Чому Івано-Франківськ?
Коли я зрозумів, що будуть починатися воєнні дії, не залишалося часу глибоко аналізувати, куди саме тікати. Я знав, що найбільший потік біженців спрямується до Львівської області. І розумів, що незабаром гостинність місцевих жителів перетвориться на роздратування. Тому хотілося потрапити в місто, де прогнозується менше біженців. І не в тім справа, що тут економічно вигідно. Я лише думаю про звичайне нормальне життя, а воно тут можливе.
Я зателефонував і запитав, чи тут зможуть нас підтримати протягом місяця. Причину не пояснював, хоча особливо й не випитували. Головна підстава – я проживаю в південно-східному регіоні.  


Про дві України
Зараз відбувається боротьба менталітетів між двома різними Українами. Часто кажуть, що необхідно посадити за круглий стіл «західняків» і «східняків». Але в останніх є чітка позиція: вони не хочуть жодних змін, лише гробову стабільність. Люди на сході розчаровані у всьому. А ще більше їх дратує, що «західняки» нахабно прийшли та скинули Януковича, не діждавшись виборів. Багато хто і досі вважає його легітимним президентом.

Про «бандерівське» тепло
Тутешні люди, коли дізнаються, що я переселенець, найчастіше запитують, чи не  покусали мене «бандерівці». На що я відповідаю: покусали… і заразили. Я відразу став «бандерівцем». У вас прийнято заражати добром. Кожна людина намагається поділитися добрим словом чи справою. У вас постійно жартують, навіть у громадському транспорті приємна атмосфера, люди так легко спілкуються. У нас більш затиснуті. А як тут щиро вітаються… Ви просто цього не помічаєте.
До свят тут готуються масштабно. Особливо до релігійних. У нас це більше, як церковний ритуал і привід багато випити. Також мені сподобалося, що часто замість «Добрий день!» кажуть «Слава Ісусу Христу!». Я чую таке вперше.


Про вождізм
Людям на Сході ближчі цінності, які несе РФ. Цією проблемою треба було займатися протягом останніх 23 років. Натомість політики рахували гроші та ділили посади. У період Ющенка, навпаки, перегнули з українізацією, зокрема з темою голодомору. Це дуже сильно дратувало жителів Сходу. Зрозумійте, «східнякам» притаманний вождізм, ці люди вважають нормальним, коли влада ними жертвує, і вже звикли до цього. Вони готові терпіти. І постійно кажуть: нехай буде і злодій, якщо це наш злодій. Тобто корупція стимулюється самими ж людьми. Ось чому ті теми, які я підіймав у своїй газеті, дуже сильно дратували місцеве населення. Приміром, я надрукував фото наших доріг з численними ямами, дописавши про бездіяльність районної влади. Наступного ж дня містяни проти мене ополчилися, мовляв, це наш вождь, і ми все одно його любимо.


Про сусідів  і українську мову
Старший семилітній син відвідує україномовну школу, до нашої родини там чудово ставляться, жодних проблем. Мало того, хочу, аби мої діти розмовляли тільки українською. Загалом, люди постійно пропонують нашій сім’ї допомогу. В селі, де ми мешкаємо, сусіди приносять харчі, одяг, іграшки. Така увага і колаборація мене вразили, бо, наприклад, у нас, навіть якщо людина помиратиме просто посеред вулиці у багатомільйонному місті, до неї ніхто й не підійде.


Про крик і сепаратизм
Коли читаю останні новини, хочеться кричати, телефонувати на всі канали, радіостанції і т.д. Звідусіль повідомляють, що, мовляв, ось купка сепаратистів улаштувала чергову провокацію. Це зовсім не купка сепаратистів. Їх підтримує більшість місцевого населення. Як доказ, інтернет-сторінка моєї газети мала понад 3 тис. передплатників. Коли редакція оголосила: хто за приєднання до Росії, нехай видаляється зі списку наших читачів, то більш, ніж половина видалилася.


Про старий дім і нове життя
Не хочеться зловживати гостинністю господарів будинку, де ми зараз мешкаємо. Найближчим часом планую винаймати власне житло. У Запорізькій області ми жили у приватній будівлі. Але одного дня добробут перестав бути найважливішим, натомість на перший план виступила безпека. Тож ми залишили дім напризволяще і поїхали. До речі, є біженці, яких я не можу зрозуміти, вони нарікають, що тут їм не подобаються певні речі. Так, з одного боку, чимало з них були заможними у себе вдома, володіли значними об’єктами. Але ж треба усвідомлювати, що право власності там вони вже фактично втратили. І щось юридично доводити безглуздо.


Про творчість і Каховське водосховище
Відсоток творчих людей в Івано-Франківську зашкалює. Творчість проявляється у всьому. Приміром, якщо це приватний житловий дім, то він обов’язково вирізняється з-поміж решти. Особливо вражає старовинна архітектура. Але це вже результат багатої історії. Тим будівлям, звідки я приїхав, лише по 200-300 років. І в принципі це все домівки переселенців з Росії, яких ще Катерина заселяла вздовж Дніпра. Там немає такого історичного спадку, як у вас. До речі, я порушував цю тему в своїй газеті, що дуже багатьох дратувало. Писав про Каховське водосховище. Я більш ніж упевнений, що справжня ціль його створення була затопити місцевий історичний спадок, який там похоронений під водою. Бо економічного ефекту від того водосховища жодного. Та й природі нанесена неймовірна шкода.


Про легальний бізнес
Попри те, що я лише недавно приїхав, кардинальну різницю у бізнес-середовищі вже відчув. У вашій податковій я всі необхідні кабінети відвідав за 15 хвилин, а у нас це б зайняло тиждень і все одно нічого б не вирішилося. Натомість тут я швидко отримав обґрунтовану відповідь вирішення своїх питань, і зовсім не тому що біженець, бо я це не афішую.
Ваша обласна влада сприяє відкриттю моєї справи, а наші районні ради сприяли її знищенню, і не лише моєї. У нас легально відкрити бізнес неможливо. Чиновники роблять усе для того, аби ти працював на напівлегальній основі, постійно їм платив гроші. До прикладу, якщо це таксі, то неодмінно дадуть лише одну ліцензію на десятьох, і регулярна щомісячна оплата «даішникам». Відбувається постійне «щипання» підприємців з усіх боків, вишукують причини для накладення штрафів. Дрібний бізнесмен почувається, як на пороховій бочці. Але знову ж таки тамтешні жителі це сприймають як належне.


Про сімейне єднання
З родичами ми майже не підтримуємо зв’язок. Вони взагалі не поділяють наших поглядів. Приміром, батько дружини – відставний полковник, який під час кожної  телефонної розмови нагадує, що він давав присягу РФ і СРСР. До речі, на сході чимало таких родинних стосунків, зруйнованих на світоглядному підгрунті. Молодше покоління тягнеться до європейських цінностей (хоча, зауважу, не до ЄС). Загалом, люди на сході відсторонені одне від одного. Кожен сам по собі. Немає єдності, що й проявляється на національному рівні. Люди затиснуті у своєму маленькому світі. Будь-яка ініціатива неможлива.


Про ящик Пандори
Упевнений, з самого початку Майдан організував Янукович. Щоб продемонструвати свою силу. І він діяв з точки зору східного менталітету. Адже до 2000 року, коли «східняки» ще виходили на якісь протести, то міліція їх просто нещадно лупцювала.  І потім уже ніхто не виходив. На Майдані така система не спрацювала. А трійка так званих опозиціонерів, переконаний, усе погоджувала з Адміністрацією Президента. До того моменту, коли хлопці, які поклали своє життя, перестали когось узагалі слухати і пішли на штурм. Ось тоді ситуація вийшла з-під контролю. І начебто викорчували поганську владу. Однак усе одно нема кому правити. Бо якщо б переворот робили наші опозиціонери, то вони б знали, як далі діяти. А так виходить, що кабінети зайняли люди з тим самим викривленим світоглядом. Мені здається, протягом цього року в нас буде ще одна революція – уже проти нинішньої влади. При чому її будуть підтримувати, як Східна, так і Західна Україна. Ящик Пандори відкритий.
Наталя МОСТОВА

 

Переглядів: 334 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]