Четвер, 17.08.2017, 05:45
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Серпень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2013 » Серпень » 1 » СУСПІЛЬСТВО
10:38
СУСПІЛЬСТВО
Золоті куполи
Зростання кількості церковних храмів у місті викликає гострі дискусії


В Україні щороку спостерігається усталене зростання кількості церковно-релігійних інституцій приблизно на 2 %. Таку статистику, посилаючись на Міністерство культури, наводить український Інститут релігійної свободи. У розрізі нашого міста цей показник еквівалентний одній новозбудованій церкві щороку.
Якщо раніше зведення нових святинь у городян викликало лише загальне схвалення (діло ж богоугодне, як інакше?), то останнім часом все частіше чуються голоси невдоволення. Мовляв, церковники подекуди зловживають прихильністю людей та влади, зводять без малого храм на храмі. І йдеться тут вже зовсім не про духовність, а про звичайну комерцію…
Чи достатньо вірянам церков у Івано-Франківську? Яка кількість храмів «оптимальна» для підтримання рівня духовності місцевих жителів? Скільки храмів у місті є сьогодні і скільки найближчим часом з’явиться? У пошуках відповідей кореспондент «Західного кур’єра» провів «сакральну інвентаризацію».   


По два храми на кожен кілометр

За даними міського департаменту містобудування та архітектури, на сьогодні в Івано-Франківську споруджено 58 релігійних споруд. Найбільше святинь – 37 – належать до Української греко-католицької церкви. У всіх інших єпархій менше десяти церков – шість  у релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату, чотири в  Української автокефальної православної церкви та дві в Української православної церкви Московського патріархату. Римо-католицька церква представлена в одному костелі. Ще вісім храмів належить іншим релігійним громадам, в більшості протестантським.
Багато це чи мало? Якщо взяти до розрахунку площу Івано-Франківська – 84 кв. км, то  виходить по одному храму на кожних півтора кілометри міста. Але це грубий підрахунок. Більше половини території Івано-Франківська займають водойми та зелені зони. Забудовано близько 48% території міста, тобто близько 35 кв. км. Тож якщо брати до розрахунку цю цифру, виявиться, що на кожному квадратному кілометрі міста знаходиться по два церковні храми.
Чи не забагато як для провінційного міста, що аж ніяк не претендує на звання нової «церковної столиці»? Священнослужителі різних єпархій в один голос переконують – ні.
«Сьогодні у нас дуже великий наплив людей, – розповідає настоятель Катедрального собору  Святого Воскресіння  Івано-Франківської єпархії УГКЦ отець Юрій Новицький. – У неділю і свята ми відправляємо по чотири служби і ввесь час церква заповнена вщент. Ми б зробили і п’яту службу, але по часу не встигаємо. Це означає, що треба розширятись, аби задовольнити потреби наших прихожан».

Храмів багато не буває

За словами отця Юрія, сьогодні храмів у місті, навпаки, недостатньо. Принаймні греко-католицьких. Аби задовольнити духовні потреби найчисленнішої релігійної громади міста, лише у центральній частині потрібно звести ще хоча б чотири храми, каже священик.
«Ми дивимось по території – десь храмів більше, десь менше. В ідеалі розташування їх має бути рівномірним по всьому місту, щоб Греко-католицька церква була доступною для  всіх бажаючих. Щоб парафіянам, аби відвідати храм, не треба було йти далеко від дому. Що таке церква? Це спільнота людей, – продовжує священнослужитель. – Сам храм як такий – це, звичайно, не основне. Але він згуртовує людей, укріпляє їхню християнську позицію. У цьому його роль. Чим їх більше, тим краще».
Митрополит Івано-Франківський і Галицький УПЦ КП Іоасаф теж переконаний, що храмів багато не буває. Але за однієї умови: якщо їх зводять за ініціативою і за кошти громади, а не, власне, церкви.
«Як визначити, що десь потрібен храм? Дуже просто – люди самі попросять про його спорудження, – впевнений владика. – А коли Церква храм будує біля храму та й ще незрозумілої архітектурної форми – це не розумно. В цьому я бачу нерозуміння священнослужителями того, що вони перекривлюють християнські бачення храмобудування».
Виходячи саме з позицій «громадської ініціативи», представники УПЦ КП хотіли б звести у місті ще три храми для своєї єпархії у різних кінцях міста.  

Території міста  не вистачить…

Свої амбіції щодо розширення, без сумніву, мають і представники інших релігійних громад. Загалом їх у місті 17. І це лише ті, що офіційно зареєстровані і мають власні храми.   
Проте у Департаменті архітектури і містобудування холоднокровно заявляють: щоб задовольнити бажання усіх франківських храмобудівників, території міста точно не вистачить.
«Сьогодні в Івано-Франківську є лише чотири вільні земельні ділянки, де можна побудувати церкви, – каже заступник начальника управління генерального плану та містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури Світлана Лосюк. – Ці місця, виділені у містобудівному плані, є найбільш доцільними для будівництва церков. Вони знаходяться в різних мікрорайонах, де поблизу відсутні  культові споруди. Інших місць для будови храмів, передбачених схемою розташування, у місті немає», – без оптимізму констатує посадовиця.
Ще 9 ділянок для будівництва культових споруд архітектори вишукали у приміських селах. По дві місцини в Угорниках та Вовчинцях, по одній у Крихівцях, Микитинцях і Хриплині. Отже, загалом, зі всіма «шпаринами», Івано-Франківськ зможе умістити ще 13 церков. І ні храму більше.
Хто саме отримає ці земельні ділянки, за словами Світлани Лосюк, в департаменті визначатимуть за принципом «хто не встиг, той запізнився». Бо, згідно з чинним законодавством, земельні ділянки релігійним громадам віддають безкоштовно. Тож провести серед забудовників якийсь конкурс неможливо.

В тісноті. А без образ?

Чи й справді землю під церкви у місті віддаватимуть лише за принципом першості – питання.
Прихована конкуренція за місце під сонцем (слово «боротьба» язик не повертається сказати) між конфесіями точиться ще з початку 90-х. Тобто з тих пір, коли Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля та організувалася Українська автокефальна православна церква. Але з огляду на теперішні земельні труднощі, є ризик того, що міжрелігійні суперечності можуть набути зовсім інших масштабів. Приміром, на Сході та Півдні України протистояння між переважаючою там релігійною громадою УПЦ МП та менш численними УПЦ КП та УГКЦ часом виливається навіть у рейдерські захоплення «конкурентів»… І все через прагнення заповітних квадратних метрів.
Чому? Формально від збільшення храмів тієї чи іншої конфесії кількість віруючих загалом навряд чи збільшиться. Але може відбутися їхній перерозподіл – перехід з однієї конфесії до іншої. Втрата прихожан – це прямі збитки для церкви, й насамперед фінансові. Адже, чим менше прихожан, тим менше пожертв на церкву. Не віриться, що тут «високі матерії» відходять на другий план, та все ж...
Тішить лише те, що у нашій області міжконфесійне питання стоїть не так гостро, як деінде в Україні. Проте представники місцевих єпархій і собі тишком-нишком нарікають на місцеву владу, мовляв, і наші владоможці мають свої «релігійні пріоритети». Так воно чи ні – глибоко у ці нетрі залазити поки не будемо. Уповатимемо на те, що обійдеться без конфліктів, і ділитимуть церковні землі тихо і мирно. Словом, по-християнськи.  
Оксана ГЛУШКЕВИЧ


ДО ТЕМИ:

Івано-Франківськ сакральний
Кілька століть тому у місті було лише дві українські церкви


Важко повірити, чи не так? Однак хроніки 1701 року підтверджують саме такі дані.
«Перша церква  у Станіславові – Церква Вознесіння Христового – була збудована у 1670 році на місці, де сьогодні знаходиться синагога, – розповідає краєзнавець Михайло Головатий. – Там вона простояла до 1815 року, поки не завалилася від ветхості». 
Ще одна українська церква 17 століття, що з’явилася невдовзі після заснування міста, – Церква Успіння Святої Богородиці (в народі називалась Варваринською) теж не достояла до наших днів. Цей храм теж завалився у 1846 році. Нині на його місці Івано-Франківське музичне училище ім. Дениса Січинського.
«Після завалення храму українці залишились без своєї церкви і звернулись за допомогою до цісаря. Правитель передав їм для богослужінь Костел Єзуїтів – сьогодні Катедральний собор Святого Воскресіння», – пояснює краєзнавець.

Єзуїтський костел

Історія становлення Катедрального собору Святого Воскресіння (або, як звикли називати його іванофранківці, катедри) доволі цікава. Почали будувати храм у 1720 році отці-єзуїти, що на початку 18 століття жили у місті. Звели святиню у 1729 році. Однак внаслідок надто неглибокого фундаменту у мурах споруди з'явились тріщини, тому у 1752 році його змушені були розібрати. Спорудження тривало до 1763 року.
Фундатори церкви – єзуїти – храмом користувалися недовго, і з приходом до влади австрійців Єзуїтський костел почали використовувати для військових потреб та навчання гімназистів. У 1849 році за рескриптом Франца Йосифа храм було передано українській громаді.
Нині Катедральний собор Святого Воскресіння – одна із архітектурних «візитівок» Івано-Франківська. Через 16 років собор святкуватиме 300-літній ювілей.

Вірменська церква

Ще одна із найдавніших міських святинь – Вірменський костел Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії (народна назва — «голуба церква»). Нині носить назву Покровського кафедрального собору Української автокефальної православної церкви. Її будували з 1742-го по 1762 рік. У 1868 році храм частково зруйнувала «мармулядова пожежа», тож до наших днів він дійшов вже не у первісному вигляді. 
В кінці 50-х церква була закрита і перетворена в майстерні художнього фонду. У 1970-му – в музей історії релігії і атеїзму. Храм повернули релігійній громаді лише у 1990-му році. А щоб задовольнити потреби різних конфесій, святиню передали автокефальній церкві.

Найдавніший храм у місті

Проте найдавнішим храмом міста є Колегіальний фарний костел Пресвятої Діви Марії, у приміщенні якого нині функціонує Музей мистецтв Прикарпаття. Якщо вірити історичним довідкам, його будували  з 1672 по 1703 рік.
«Це не лише найдавніша церква Івано-Франківська, але і загалом – найдавніша споруда нашого міста, яка дійшла до нас», – зазначає Михайло Головатий.
У 1965 році тут розмістили геологічний музей. А з 1985 року – художній. Це єдина сакральна споруда міста, яка використовується не за призначенням. 

Від 90-х до сьогодні

За словами Михайла Головатого, у 19 столітті церкви у місті будувались не надто ударними темпами. У 1904 році була збудована церква на Княгинині – нині мікрорайон Івано-Франківська, який на той час був окремим селом. В 1912-му з’явилася церква на Гірці. Того ж року був споруджений храм у складі монастиря сестер Василіянок, що добудовувався аж до 1938 року. 
З 1910 до 1924 року був зведений костел на Майзлях, а в 1935 році там заснували також церкву. У 1938 році закінчилося спорудження римо-католицького костелу на вулиці Вовчинецькій. Це була остання сакральна споруда міста, збудована у 20-му столітті. За часів СРСР храмобудівництво було припинено. 
Нова хвиля спорудження храмів спостерігається вже в середині 90-х, зазначає Михайло Головатий. Перша івано-франківська церква в незалежній Україні була зведена у 2000 році на вулиці Івана Мазепи – Церква Різдва Христового.

Переглядів: 478 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]