...А півстоліття тому
Ідея проведення зимових Олімпійських ігор в Українських Карпатах далеко не нова. Ще в 1960-х роках був розроблений проект будівництва олімпійського містечка біля підніжжя гори Говерла. Фахівці відзначали, що рельєф тутешніх гір подібний до гірських масивів Альп, які на той час були основною ареною для лижних змагань.
Радянським спортсменам Карпати вже були знайомі. На весь Союз гриміла Ворохта, яка мала у своєму розпорядженні комплекс новозбудованих трамплінів. Тут відбувалися найважливіші змагання серед літаючих лижників та двоборців. Однак для повноцінної спортивної бази цього було замало.
Фахівці довго вагалися, де звести спорткомплекс – під Говерлою чи на полонині Драгобрат, що в сусідній Закарпатській області. Зрештою, переміг говерлянський варіант. Біля підніжжя найвищої вершини Українських Карпат мала пролягти траса для лижних перегонів (біатлон тоді тільки входив у моду) та розміститися стадіон для глядачів. Трампліни і траси для гірськолижних дисциплін планувалося звести на схилах Пожижевської.
Перекривши один з тутешніх гірських потоків, проекти планували отримати водне плесо, яке замерзаючи утворювало б арени для ковзанярів, хокеїстів та майстрів фігурного катання. Зауважимо, що півстоліття тому ще не було достатньої кількості критих спорткомплексів, тож проведення змагань хокеїстів чи ковзанярів під відкритим небом вважалося нормою. Довершити спорткомплекс мало житлове містечко на 3 000 осіб.
Втілити задумане в життя не дозволило радянське міністерство оборони. Івано-Франківщина, як відомо, була нашпигована військовими об’єктами, відтак у Москві вважали таке сусідство небажаним. Папки з технічною документацією говерлянського комплексу ще довго припадали пилюкою в архівах облспортуправління і згодом були відправлені на смітник…
|
