Субота, 18.11.2017, 15:45
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2013 » Грудень » 5 » ПОСТАТІ
10:18
ПОСТАТІ
Великий скульптор починав сходження до світової слави у Станиславові
5 грудня – 25 років з дня смерті Григорія Крука


Григорій Крук – найвідоміший український скульптор за кордоном, національна гордість України. Перші сходинки до творчої майстерності він долав у Станиславові, у школі деревного промислу. Сюди його привіз із рідного Братишева на Тлумаччині директор початкової школи В. Лукасевич, помітивши у свого учня схильність до малювання і різьби.
Станиславівська промислова школа з офіційною назвою «Крайова школа деревного промислу» на час вступу Григорія вже мала 40-річну історію. Створена у 1884 р. як міська столярсько-різьбярська від 1891 р. стала крайовою, а в час навчання Г. Крука – державною.

Протягом перших двадцяти років існування заклад містився у винайнятих приміщеннях. У 1903 р. завершене зведення власного будинку. Його нинішня адреса вул. Лепкого, 28. У часи навчання Г. Крука він був удвоє меншим за розмірами,  бо ліва частина добудована у 1961 р. у зв’язку з розміщенням недавно створеного Станіславського раднаргоспу. Тепер споруду займає управління МВС по боротьбі з організованою злочинністю.
Навчальний заклад готував майстрів з обробки деревини, мав столярський, різьбярський і токарський відділи. Сюди приймали хлопців, що закінчили чотирикласну школу. Курс навчання тривав чотири роки.
Усі викладачі школи, як згадував митець, були поляками, лише директор Євстахій Мерунович був українцем родом із Яремчого. Він успішно керував своєю школою від 1903 р. до її закриття червоною владою. У міжвоєнний час рисунок у школі викладали здібні митці Юзеф Малях та Еміль Доубрава. Зокрема, перший із них, вигравши конкурс, був співавтором переводу пошкодженого пам’ятника Міцкевичу із мармуру в бронзу, другий, ополячений чех – автором настінних розписів у костьолі Св. Юзефа на Майзлях. Очевидно, вони були учителями Григорія. На навчання у Станиславові Григорій вступив 1925 року. При терміні навчання в чотири роки він мав закінчити промислову школу в 1929 р.
Родичів і близьких знайомих сім’я Круків у місті не мала. Тому примістила його на проживання в ремісничій бурсі. Цікаво, що заснував її інший виходець з Братишева Северин Снігурович. Сам він, бляхар за професією, створив у Станиславові «Першу українську бляхарську робітню», очолив цех українських ремісників, певний час був директором Українського кооперативного банку. В його особі реміснича молодь мала доброго заступника й опікуна.
Реміснича бурса містилася в двоповерховому будинку з нинішньою адресою вул. Шевченка, 82. Чисельно бурса була невелика, утримувала  до  15 учнів. За спогадами Г. Крука вона займала лише одну велику кімнату на другому поверсі. Очолював її в той час, як і сусідню «Селянську бурсу», професор української гімназії Дмитро Ліськевич. Більшість кімнат у будинку займала жіноча гімназія «Рідної школи». Тепер у будинку економічний факультет Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника.
Дуже полюбив майбутній митець театр, був щасливий, якщо діставав навіть контрамарку на стояче місце. В театрі «відчув красу української мови, почав знайомитися з українською літературою». На схилі віку з приємністю згадував постановки В. Блавацького, гру оркестру Я. Барнича, спів Лесі Кривицької.
Далі дороги митця простелилися через навчальні заклади Львова, Кракова, Берліна до Мюнхена. Великий майстер створив понад 300 скульптур і тисячі малюнків, але в Україну різними шляхами потрапило не більше 25 скульптур. Найбільшу частину скульптурної спадщини Г. Крука зберігають Український вільний університет у Мюнхені та Бібліотека й Архів ім. Шевченка у Лондоні, створені Союзом українців у Великій Британії. Його скульптури відомі світові, представлені в музеях Парижа, Лондона, Ватикану.
Митець не визнавав більшовицької влади в Україні, тому його ім’я в радянський час замовчувалося. Він не приймав жодного громадянства, хоча підданство йому пропонували Німеччина, Франція та Канада, всюди підкреслював, що він українець. Перші публікації на батьківщині з’явились лише в час горбачовської відлиги (журнал «Україна», 1988, № 19). Його ім’ям у 1993 році названа одна з вулиць міста, що пролягає поблизу колишньої ремісничої бурси.
 Згідно зі спільним розпорядженням обласної ради та облдержадміністрації 30 жовтня 2011 р. відбулися урочистості, присвячені 100-річчю з дня народження  Г. Крука. В Івано-Франківську відбулися наукова конференція, виставка робіт майстра. У його рідному Братишеві був відкритий пам’ятник, оновлений і розширений його музей. Тим самим розпорядженням передбачалося встановлення меморіальної дошки в Івано-Франківську. Але, як часто буває, не вистачило коштів.
І ось двома роками пізніше, 30 жовтня цього року, теж у день народження   митця, фасад колишньої школи деревного промислу, в якій Г. Крук  учився, прикрасила меморіальна дошка з його барельєфним зображенням (скульп. В. Довбенюк, архіт. С. Лосюк). Про навчання майстра в нашому місті, його мистецьку спадщину, значення для України розповідали начальник обласного управління культури, національностей та релігій В. Федорак, заступник міського голови М. Верес, краєзнавець М. Головатий, мистецтвознавець М. Аронець, директор музею Г. Крука у Братишеві П. Боднарчук, співав чоловічий вокальний ансамбль із Крихівців. Великий скульптор в граніті й бронзі повернувся до міста, де починав сходження до світової слави.
Михайло Головатий,
заслужений працівник культури України


Переглядів: 286 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]