Вівторок, 21.11.2017, 19:34
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Жовтень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2011 » Жовтень » 27 » ПОЛІТИКА
11:26
ПОЛІТИКА
Анатолій Гриценко:
Про бульдозер і рубежі оборони


– Анатолію Степановичу, більшість відтерла решту депутатів від впливу на прийняття будь-яких рішень. Настійно веде тільки свою лінію. Що може зробити в цій ситуації опозиція, тим більше розрізнена? Як донести до влади іншу, альтернативну, думку, змусити з нею рахуватися?
 – Тобто ви хочете почути, як зупинити владу, яка вкопалася міцно в окопи? Яка діє, як бульдозер? Як застерегти її від крупних помилок? Для того, щоб зупинити бульдозер, яким, власне, є команда чинного президента. Перший — це політична опозиція в парламенті і поза ним. Наша партія «Громадянська позиція» разом із партіями В’ячеслава Кириленка, Миколи Катеринчука, Павла Жебрівського, Бориса Тарасюка, «Батьківщиною», звичайно, і багатьма іншими належить до опозиції. Але ми, на жаль, у меншості. Навіть на прийняття резонансних законопроектів, скажімо, таких, як ратифікація Харківської угоди (яку тепер уже й команда Януковича визнала абсолютно невигідною для України), не змогли вплинути. Хоча намагалися зупинити всіма способами. Бульдозер зупинити не вдалося.
Другий рубіж оборони більш ефективний. Це журналістика.
– Ви вважаєте, що журналісти можуть зробити більше, ніж депутати?
 – Від вас насправді зараз більше залежить, ніж від депутатів. ЗМІ можуть працювати в двох режимах. Умовно кажучи, вони можуть розганяти кисень — слово правди — по судинній системі, якою є суспільний організм, або можуть розганяти чадний газ — брехню. Тому дуже важливо, щоб зміцнювалася солідарність у чесній журналістиці. Коли називаю журналістику чесною, маю на увазі створення професійних умов та об’єктивне висвітлення журналістами як успіхів, так і злочинів влади, але так само об’єктивно — й дій опозиції. Щоб люди мали свідомий вибір під час виборчих кампаній, об’єктивну оцінку того, що відбувається в державі.
Третій рубіж, справді, найбільш ефективний, — це громадянське суспільство. Насамперед, ті люди, які самоорганізовуються для захисту своїх інтересів. Чи то асоціації вчителів, підприємців, мерів малих міст, чи то правозахисні організації, чи то об’єднання «афганців», чорнобильців, інвалідів — будь-які форми самоорганізації, при яких замість одного голосу подається колективний голос. Тоді люди можуть відстоювати свої права (це важко робити поодинці), демонструвати владі ставлення до неї — підтримку її дій чи протест. І ось тут я більше оптиміст. Ви запитали, як не дати прийняти той чи інший антинародний закон? Власне, свіжий приклад із широковідомим законопроектом 9127, коли влада, абсолютно злодійкувато, без діалогу з суспільством, поспіхом, без обговорення в парламентських комітетах, вирішила одним помахом руки скасувати всі законодавчо передбачені пільги для понад 10 мільйонів людей. Вийшла до Верховної Ради мирна демонстрація. Коли людей не почули, пішли штурмом. Когось налякали. І Кабмін включив задню передачу, зупинив розгляд цього законопроекту, змушений був вступити в переговори. Хочу звернути увагу на те, хто першим прийшов, — ветерани-«афганці» і ліквідатори-чорнобильці. Найбільш організовані і, відверто скажемо, найсміливіші...
Тобто суспільство повинно чітко показувати владі, що воно підтримує, а що не підтримує. Ніхто в своїй хаті скраю не відсидиться. Кожен має відчути себе громадянином, проявити громадянську позицію. Дивіться, спочатку влада наїхала бульдозером на малих підприємців, і вони зараз потерпають, потім — на пенсіонерів і тих, хто ще сподівається отримати пенсію. Далі вона вирішила наїхати на всі категорії пільговиків, замість чесної розмови — просто скасувати пільги. Зараз вона хоче наїхати на село, забрати землю, власне, основу не просто матеріального виробництва, а основу життя. Для українця земля — не тільки середовище існування. Більшість моїх родичів живе в селі, і я знаю, як люди ставляться до землі. Це в крові, це передається з покоління в покоління, але, на жаль, сьогодні такий зв’язок може перерватися. Перспектива українського села — це проблема насправді не тільки економічна чи аграрна. Йдеться про глибинніше — про живильну енергію для країни, для нації. Українська мова, культура, пісні, традиції, обряди — все збереглося саме завдяки селу. Ось там насправді віковічне джерело, що живить народ. Якщо село продовжуватимуть далі знищувати, зокрема псевдореформами, то ми прийдемо в якийсь ілюзорний світ абсолютно чужої культури і будемо жити на своїй землі, як якісь космополіти...
Розмову вела Ніна ЦЮПА
Джерело публікації:
«Сільські вісті» (скорочено)
Переглядів: 356 | Додав: bond | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]