Вівторок, 25.04.2017, 18:21
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Листопад 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2011 » Листопад » 3 » ПОГЛЯД
12:06
ПОГЛЯД
Володимир СТАСЮК:
«Прагнемо досягнути кращого результату із меншими фінансовими затратами»


Чому в Івано-Франківську досі не відкрито жодної муніципальної аптеки, наскільки якісним на сьогодні є кадровий потенціал медичної галузі, що першочергово потрібно зробити на шляху реформування охорони здоров’я? Про це розмовляємо з директором Івано-Франківського базового медичного коледжу, екс-керівником обласного управління охорони здоров’я, депутатом  Івано-Франківської міської ради п’яти скликань Володимиром Стасюком.

– Володимире Васильовичу, нещодавно ви написали відкритого листа міністру охорони здоров’я Олександру Аніщенку, в котрому висловили своє бачення реформування медичної галузі. Розкажіть, будь ласка, про суть цього листа. Чого ви намагалися добитися?
– У відкритому листі, який надрукований у фаховому часописі «Ваше здоров’я» 7 жовтня ц.р., я намагався запропонувати невідкладні заходи, які слід здійснити Міністерству охорони здоров’я для покращення стану справ у медичній галузі України. Свідомо не хочу вживати девальвований термін «реформи». Те, що пропонується сьогодні під виглядом реформ, викликає, на жаль, багато запитань. Скажімо, створення кількох госпітальних округів (це важко собі уявити без проведення адміністративної реформи) на Прикарпатті дасть змогу сконцентрувати сучасні діагностично-лікувальні технології, що є позитивним явищем. Але як бути, для прикладу, із відсутністю сучасних транспортних комунікацій, незадовільним станом доріг? Адже цей факт незадовільно вплине на своєчасність надання спеціалізованої медичної допомоги. Можемо сподіватись, що після пілотного проведення так званих реформ на чотирьох адміністративних територіях України багатьох недоліків вдасться уникнути. Наголошую, що запропоновані мною невідкладні заходи не потребують якихось суттєвих фінансових затрат.
– Працюючи у сфері медицини, ви насправді переймаєтеся проблемами підготовки медичних кадрів. У листі до міністра ви пропонуєте змінити підхід до навчання спеціалістів у вищих медичних навчальних закладах та на стадії післядипломної освіти.
– Одним із важливих, на мою думку, питань, яких я торкнувся у відкритому листі до міністра, є питання якісного кадрового потенціалу. Маю на увазі як управлінські медичні кадри, значна частина яких не відповідає сьогодні вимогам часу, так і ті, які безпосередньо надають лікувально-профілактичну допомогу. Суттєво покращити ситуацію зможе запровадження післядипломної безперервної очно-заочної освіти із конкретною оцінкою практичних результатів такої підготовки.  Окрім того, я вважаю і вже протягом десяти років добиваюсь цього, що для випускників медичних училищ та коледжів, котрі бажають здобути повну вищу медичну освіту,  треба скоротити навчання в медичних університетах хоча б на один рік. Також я не бачу логіки та здорового глузду в тому, що в одній академічній групі університету можуть навчатися фельдшер чи акушерка, які закінчили медичний коледж, і випускник загальноосвітньої школи. Я переконаний, що для медичної сестри  повинна бути доступною бакалаврська та магістерська медична освіта за фахом. Погодьтесь, що покращення якості медичних кадрів є нагальною вимогою часу.
– Яким чином можна сприяти ефективному впровадженню реформ, щоби вони не залишилися на рівні пустої балаканини чи чергових ідей?
– Як вже було сказано, сьогодні в Україні немає для цього достатньої кількості якісного кадрового потенціалу на всіх щаблях медичного управління. Будемо говорити відверто – у нас будь-яку ідею не важко  забалакати. Я навіть висловив таку думку, якщо хочете, своєрідний тест, що якщо не можна запровадити  в межах конкретної області систему добровільного медичного страхування, то я глибоко сумніваюся, чи можливо запровадити медичні реформи взагалі. Бо що таке насправді реформи? Ми прагнемо досягнути кращого результату із меншими фінансовими затратами. Це і є, за великим рахунком, змістом  реформ.
Першим медичним працівником, з яким мав  би зустрітись, при потребі, пацієнт, є лікар загальної практики сімейної медицини та його помічники. Це і є так звана первинна медико-санітарна допомога. Всесвітня організація охорони здоров’я стверджує, що для пацієнтів повинна бути забезпечена повна доступність безкоштовної первинної медико-санітарної допомоги. І вже сьогодні безкоштовність надання таких послуг можна в значній мірі забезпечити через впровадження системи добровільного медичного страхування. Бо обов’язкового медичного страхування сьогодні ми ще, на жаль, не можемо на державному рівні запровадити з різних причин. Звичайно, для впровадження добровільного медичного страхування потрібна серйозна підтримка владних структур та відповідна роз’яснююча робота серед населення.
– Тобто можна сказати, що після запровадження такого виду медичного страхування фінансування медичної галузі нарешті стане таким як належить?
– Ні, однозначно такого не буде. Але цим кроком ми забезпечимо соціальний захист працівників бюджетних галузей, в тому числі і медичної, а також зробимо суттєву інвестицію в розвиток медицини. Ще на початку 90-х років минулого століття Івано-Франківська обласна рада дала «старт» запровадженню добровільного медичного страхування. І деякі райони домоглись навіть непоганих результатів. На жаль, в подальшому ця справа не набула розвитку в нашій     області.
– Не менш важливою є проблема здешевлення вартості медикаментів, якими забезпечуються бюджетні медичні заклади. В Івано-Франківську вже понад три роки ведеться мова про створення муніципальної аптеки. Але віз, як то кажуть, і нині там. Комусь вигідно затягувати процес?
– Для того, аби вирішити питання здешевлення вартості медикаментів, маємо кілька варіантів. Фармацевтичний бізнес у світі входить у п’ятірку найбільш прибуткових. Аптеки у нас приватизовані або приватні, а лікарні залишилися бюджетними. Сьогодні приватні аптеки, аптечні кіоски та пункти стали  такими собі фармацевтичними спекулянтами, вартість ліків у яких може у рази різнитись від вартості ліків у виробника.
Суть муніципальної аптеки полягає в тому, аби отримувати ліки не від посередника із значною націнкою, а безпосередньо від виробника ліків чи оптового представника фармацевтичної фірми. Створення муніципальних аптек аж ніяк не буде зайвим. Рано чи пізно питання із створенням муніципальної аптеки буде реалізовано. Просто сьогодні, на мою думку, є певні перешкоди зі сторони тих людей, котрі контролюють фармацевтичний бізнес. Зрозуміло, що муніципальна аптека суттєво «зіб’є» ціни і у  приватних аптеках при належній підтримці влади та ефективному управлінні муніципальною аптекою.
З іншого боку, у Міністерства охорони здоров’я є достатньо повноважень, щоб запровадити створення внутрішньо-лікарняних аптечних підрозділів та налагодити централізоване постачання таких лікарняних аптек медикаментами та медичними виробами безпосередньо від виробника чи оптового представника іноземних фармацевтичних фірм. Звичайно, міністерство повинно відчувати тиск «низів» щодо вирішення цієї важливої проблеми.
– Ви також звертаєтеся до проблеми створення відділень денного перебування пацієнтів у стаціонарах. Чи можуть вони бути привабливими для пацієнтів?
– Цю пропозицію чи не найлегше втілити в життя. Колись запроваджувались денні стаціонари в поліклініках, щоб зменшити кількість хворих у наших лікарнях. На жаль, суттєво змінити ситуацію цим кроком не вдалося. В стаціонарах і далі продовжують лікуватись до 25-30% пацієнтів, які не потребують цілодобового там перебування. Але пацієнт прагне лікуватись здебільшого саме в стаціонарі, і на це є різні причини, і далеко не завжди він погоджується продовжувати курс лікування у денному стаціонарі поліклініки. Який вихід? Треба створювати відділення денного перебування у наших лікарнях, можливо, не у всіх, за аналогією денних стаціонарів поліклінік. У цих відділеннях пацієнти зможуть продовжувати лікування у того самого лікаря після кількох днів перебування у цілодобовому стаціонарі. Виграш від такого кроку очевидний: ми не скасовуємо право пацієнта на  вільний вибір лікаря, покращуємо умови перебування хворих у цілодобових стаціонарах, бо зменшується їхня кількість в палатах. Не кажу вже про економію бюджетних коштів, виділених на харчування, енергоносії, утримання персоналу…
Розмовляв Володимир БОДАК

Переглядів: 642 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]