Здається, кам’яній брилі, що була закладена на центральній алеї Івано-Франківського парку культури і відпочинку 22 травня 2001 року як запорука встановлення на цьому місці в майбутньому пам’ятника Великому Кобзареві, доведеться навічно залишитись лише кам’яною брилою. Остання крапка у дискусії щодо місця розташування пам’ятника Кобзареві була поставлена під час громадських слухань, що відбулись 14 травня в приміщенні Центрального народного дому Івано-Франківська за участю представників політичних структур, громадських організацій та мешканців обласного центру.
«На превеликий жаль, ми – єдиний обласний центр України, який не має повноцінного пам’ятника Шевченку», — прокоментував доцільність проведення слухань Віктор Анушкевичус. А заступник міського голови Зінаїда Федорук запевнила: «Думка громади є визначальною у визначенні місця для пам’ятника. Архітектори опрацювали всі звернення, які надійшли від політичних партій, громадських організацій, духовенства, інтелігенції та мешканців міста, систематизували їх і розробили шість варіантів можливого розміщення скульптури батьку нашої нації». На думку пані Зінаїди (як жителя Івано-Франківська, а не посадової особи), цей пам’ятник повинен бути у центрі міста. Як і Зінаїда Іванівна, так і владика Софрон Мудрий, який теж був присутній на громадських слуханнях, зазначив, що «замість того бовдура, який стоїть перед будинком ОДА, повинен стояти меморіал нашому Кобзареві. Бо там знаходиться сила, там ум, там гордість нашого міста…»
Учасникам слухань надали такі варіанти проектів: центральна алея міського парку ім. Т.Шевченка, Вічевий майдан (два варіанти), сквер позаду Івано-Франківського національного медичного університету, парк поблизу Привокзальної площі і, зрештою, площа перед приміщенням Івано-Франківської ОДА.
Спочатку під час дискусії діапазон варіантів був звужений до трьох. Причому варіант з привокзальним сквером мер Івано-Франківська відкинув своїм вольовим рішенням, зазначивши, що не підпише жодного документа, який би передбачав встановлення там пам’ятника. «Я не хочу, щоб біля Шевченка цигани збиралися», — зазначив міський голова.
Літні люди відстоювали Вічевий майдан, молодші ж прикарпатці захищали парк культури і відпочинку, аргументуючи тим, що «…має бути пам’ятник, біля якого не пробігають похапцем, а думають про вічне». Проте головний архітектор міста Ігор Гаркот заперечив: «Найбільший мінус тут – те, що практично неможливо повернути скульптуру обличчям до міста так, щоб на неї падало сонячне проміння. Більшу частину дня статуя знаходилася б у затінку, що значно порушило б сприйняття композиції». Після невеликої дискусії відкинули і Вічевий майдан: «Ця площа набула статусу торгово-розважальної, вона вже є історично сформованою, тому, щоб встановити тут меморіал, треба було б реконструювати майже цілу площу», — констатував міський голова.
Водночас представники міської та обласної влади, а також владика Софрон Мудрий висловили своє «за» площу на Грушевського, 21. «Якщо ви підтримаєте мою ініціативу, то я обіцяю, що до 9 березня 2010 року у нашому місті вже стоятиме пам’ятник Кобзареві. Територія перед ОДА — це фактично єдина велика у нашому місті площа, де немає великої кількості торгово-розважальних закладів. Фактично, вона є транзитною — люди проходять нею і навіть не зупиняються. Якщо тут буде встановлено пам’ятник Т. Шевченку, то ця площа стане одним із найулюбленіших місць для іванофранківців», — зазначив Віктор Анушкевичус.
Тому першим на голосування, як і планувалось, була виставлена площа перед ОДА. За решту варіантів голосувати не довелось, хоча цілковитого «одобрямсу» і не сталося: 201 голосом «за» при 8 — «проти» і 7 — «утримались» владний варіант було затверджено. Передбачено також «провести благоустрій та гуманізацію» цієї території, а також забрати шпиль — пережиток тоталітаризму. А от долю скульптур Цимбаліста та Бандуриста так і не вирішили — чи уступлять вони місце Шевченку і стоятимуть поряд із Кобзарем, а чи помандрують «грати» для відвідувачів парку.
Певні дискусії точилися і з приводу питання, яка саме скульптура прикрасить Івано-Франківськ. Головний архітектор міста Ігор Гаркот висловив припущення про відповідний конкурс, проте Віктор Анушкевичус зауважив, що йдеться виключно про триметрову фігуру Т.Г.Шевченка — роботу канадського скульптора українського походження Лео Мола (Леоніда Молодожанина), яку митець перед смертю заповів подарувати місту Івано-Франківську. Аргументи міського голови були «залізні»: спорудження нового пам’ятника виллється і без того куцому бюджету міста у кругленьку суму. Зокрема, реалізація проекту скульпторів Довбенюка і Полуботька коштуватиме громаді міста 9,5 млн. гривень.
Хоча громадські слухання і поставили умовну «крапку», але справжня робота лише починається. Не стихають дискусії й щодо того, чи варто споруджувати пам’ятники у час скрутного економічного становища в країні.
Мар’яна Риндич
|
