Одним із найменш дослід-жених етнографічних районів Прикарпаття ще дотепер зали-шається Опілля. Як зазначають етнографи, це одночасно і найбільш суперечливий регіон. Саме за дослідження побуту, архітектури, народних звичаїв Опілля ще у 1996 році взялися працівники Національного заповідника «Давній Галич».
Наукові співробітники працювали в етнографічному загоні постійно діючої науково-дослідної експедиції у селах Рогатинського, Галицького та Тисменицького районів. Зрештою, вони змогли впорядкувати перше дослідження Івано-Франківської частини Опілля під однойменною назвою.
П’ятнадцятирічна робота працівників «Давнього Галича» не пропала даремно, проте історики відзначають неповноту видання, називаючи його лишень першою ластівкою.
Презентуючи доробок, генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Олександр Береговський повідомив: «Книжка збиралася потрошки. Ми вчимося кожен день і хочемо робити те, про що мріяли наші предки, – зберегти народні надбання для нащадків».
У дослідженні авторський колектив представив опільський говір, дерев’яну сакральну архітектуру, народний одяг та вишивку. Історик Михайло Паньків похвалив науковців за таку роботу і зауважив, що над дослідженням Бойківщини та Гуцульщини працювали професійні науковці, а ці люди долучалися до науки в ході своєї музейної роботи.
Дмитро ГУСАК
|
