Субота, 27.05.2017, 04:32
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Червень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2010 » Червень » 24 » Одного разу у Вальядоліді
13:12
Одного разу у Вальядоліді
Єдиним арбітром, вихідцем з України, що працював на матчах чемпіонату світу з футболу, ось вже майже три десятиліття  є івано-франківець Мирослав Ступар. У 1982 році він потрапив до числа обраних на іспанський мундіаль. 40-річному рефері, який представляв тоді «єдиний і непорушний», випало обслуговувати поєдинок Франція – Кувейт, що за збігом обставин став одним з найскандальніших в історії світових футбольних форумів.

Вже сам факт поїздки Ступара на чемпіонат світу можна вважати маленьким дивом. Так, він стабільно входив до числа семи кращих арбітрів країни, що відкривало шлях на міжнародну арену. Так, в його активі вже були Олімпійські ігри 1980 року у Москві. Але ж, на відміну від своїх конкурентів – москвича Валерія Бутенка та бакинця Ельдара Азім-Заде, Мирослав Іванович представляв периферійне містечко із Західної України, до вихідців з якої у Білокам’яній було, самі знаєте, яке ставлення...
Мирослав Ступар припускає, що вирішальним у виборі футбольних чиновників стало слово наставників збірної СРСР Костянтина Бєскова і Нодара Ахалкаці. Франківець частенько проводив матчі за участю очолюваних ними клубів – московського «Спартака» і тбіліського «Динамо», відповідно і, очевидно, претензій до його роботи не було (загалом у чемпіонатах СРСР наш земляк провів понад 150 матчів). Про те, що ФІФА затвердила його кандидатуру, Ступар довідався на початку 1982-го. Згодом перелік арбітрів чемпіонату з’явився у пресі.
Міжнародних контактів тоді було обмаль. Готуватися довелося під час матчів національного чемпіонату. Москва завантажувала за повною програмою, але... Як мовилося вище, Ступару дістався матч Франція – Кувейт. Нічого складного для суддівства він не віщував: французи, чемпіони Європи-1980, помітно переважали посланця азійського континенту.
В день матчів Мирослав Ступар мав за звичку відпочивати у післяобідню пору. Того дня, а все відбувалося 21 червня у Вальядоліді, арбітру наснилися якісь зеркала, чорна вуаль... Мирослав Іванович став готуватися до чогось непередбачуваного.
80 хвилин переповнений стадіон «Хосе Соррілья» спостерігав за бездоганною роботою арбітра. Аж тут, під час чергової атаки французів з трибуни пролунав сигнал, схожий до суддівського. Спантеличені кувейтці кинули погляди на арбітра. «Грати», – жестом показав Мирослав Ступар. Та грати вже було пізно – м’яч тріпотів у сітці воріт.
Азіати повелися несподівано. Вони вимагали відмінити гол і відмовлялися продовжувати гру. З трибуни на поле вийшов один з керівників Кувейту шейх аль-Сабах (до речі, загинув під час іракської агресії у 2000 р.). Після 7-8 хвилин перемовин Ступар все ж відмінив взяття воріт і продовжив гру вкиданням спірного м’яча. Французи й так впевпено перемагали – 3:1. Голом більше, голом менше... Оскільки компенсований час тоді ще не вигадали, команди дограли ті півтори хвилини, що залишалися до завершення зустрічі. Що цікаво, французи таки забили четвертий м’яч! Справедливість, як кажуть, перемогла…
Те, що відбулося 21 червня 1982 року у Вальядоліді, колега Ступара Валерій Бутенко назвав трагедією для арбітра. Справді, дії іванофранківця ніяк не могли стати причиною для скандалу. Збірну Кувейту за спробу зриву матчу згодом було покарано штрафом у 30 000 швейцарських франків. А для Ступара, який не «підтримав реноме арбітра», робота на чемпіонаті світу на тому завершилася. За логікою футбольних чиновників, він мав до кінця стояти на своєму. Навіть, якби гравці збірної Кувейту пішли до роздягальні...
«Не переживай, скандальний відрізок з трансляції матчу ми прибрали», – заспокоював Ступара дорогою додому коментатор Володимир Маслаченко. «Та краще б залишили, а то почнуть щось вигадувати...», – Мирослав Ступар наче у воду дивився. Чого нині не вчуєш і не прочитаєш про ту гру: і пауза тривала 15-20 хвилин, і арбітра пожиттєво дискваліфікували... Між тим, після іспанського чемпіонату наш земляк продовжував судити матчі єврокубків. Свою кар’єру він завершив лише у 1991 році.
Найцікавіше інше. У 2006 році ФІФА видала методичні рекомендації для арбітрів, де у форматі «запитання-відповідь» змодельована ситуація, аналогічна до тієї, в яку потрапив Мирослав Ступар в Іспанії. Так-от, у випадку, коли сторонній сигнал завадив ходу гри, суддям рекомендовано продовжити її... введенням спірного м’яча. А саме так вчинив Мирослав Ступар за 24 роки до виходу у світ згаданого видання...

Фото, яке ви бачите, відшукав у тенетах світової павутини прес-аташе івано-франківського "Урагану” Олег Ланяк. На ньому – капітани команд (зліва – нинішній президент ФІФА француз Мішель Платіні) і арбітри перед початком зустрічі. Поруч з Платіні швед Ерік Фредріксон, який у 1986-му безжально поховає надії збірної СРСР у грі з Бельгією, зарахувавши гол  з офсайду, а в 1990-му не побачить гру рукою Марадони у грі СРСР – Аргентина. Яким все-таки тісним є цей світ...

Сторінку підготував Володимир Горощак

Переглядів: 575 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]