Закінчується термін роботи Івано-Франківської міської ради V демократичного скликання. Настав час кожному політику глянути назад, на шлях пройдений. Самокритично оцінити свої дії як особисті, так і як члена всієї депутатської команди міської ради. Хоча, якщо говорити відверто, злагодженої команди однодумців всього депутатського корпусу, на жаль, не було створено. І в цьому вина як керівників міськради, так і лідерів політичних сил з їх високими амбіціями і гонором – переоціненням своїх інтелектуальних, організаторських і ділових якостей. Час збирати каміння.
Аналізуючи свою роботу і роботу всього депкорпусу, задаю собі питання: чому не все, що заплановано, виконано? Чому так тяжко приймались найпростіші рішення? Чому була якась недовіра керівництва міськради до депутатського корпусу і навпаки? Адже якщо взяти окремо кожного з членів міськради, депутатів, то вони — особистості.
Невирішених питань за п’ять років надзвичайно багато. Не була змінена застаріла транспортна схема руху; не будувались нові надземні і підземні автостоянки; не була розвинена і сформована матеріальна база комунальних підприємств, УЖКГ і інших підрозділів; продовжувалось хаотичне, фінансово непрораховане ущільнене будівництво в центральній частині міста...
Чому, на мою думку, не була створена нормальна робоча атмосера в раді. Та тому, що не було системи. Регламент не працював на всі 100%. Була створена погоджувальна рада, як консультативно-дорадчий орган для попередньої підготовки питань на сесіях. Рада згідно з регламентом повинна збиратися за 12 днів до сесії і затверджувати всі питання від порядку денного до забезпечення присутності депутатів. Однак цього не було дотримано жодного разу. А в результаті – по 3-4 пленарні засідання, що тяглися часом два місяці. І все через те, що перші півтора року в міськраді панувала переконлива більшість (промерівська) в складі двох політичних сил – БЮТ і УНП. Міський голова «убаюканий» таким розкладом вирішив не напрягатись зайвими повноваженнями «якоїсь там погоджувальної ради». Навіщо, якщо все вирішували три-чотири людини в кабінеті голови і автоматично «одобрям» піднімались 32-34 руки депутатів. Проте коли стався різкий поворот в політичному розкладі сил, ситуація вийшла з-під контролю. Почались взаємні звинувачення. Але народ розумний – він зрозуміє і розсудить. Думаю, що цього разу він уже не купиться на півзамка вхідних дверей, піввікна в школі і сотні хвилин реклами за таку «благочинність» ряду кандидатів на посади, а буде вибирати справжнього, скромного, але господарника!
Олексій Зборовський,
депутат міськради, Партія промисловців і підприємців
|
