П`ятниця, 28.04.2017, 04:33
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Квітень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Квітень » 12 » МІЙ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
11:09
МІЙ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Івано-Франківськ – моя друга батьківщина

Василь КРИЧУН,
депутат чотирьох скликань міськради та двох скликань обласної ради


Івано-Франківськ – це місто, де я прожив уже 44 роки. Моя  перша батьківшина – мальовнича Косівщина – край гір, лісів, дзвінких струмків і чистого, аж п’янкого повітря. Моє рідне село Рожнів недавно відсвяткувало своє 600-ліття. До речі, це єдине село в Україні, в якому вже багато років функціонує колегіум Києво-Могилянської академії.
В Івано-Франківську я поселився після служби у війську. Працював, потім вчився на стаціонарі в інституті нафти і газу…
Глибоко залишаються в пам’яті найбільш резонансні події, пов’язані з нашим містом. Так 15 лютого 1989 року я організував перше пікетування будинку політосвіти, де проходили збори виборців із "відсіювання” кандидатів до Верховної Ради СРСР. У 1989-1990 роках виконував обов’язки начальника обласного штабу демократичного блоку на виборах до Верховної Ради України, Івано-Франківської обласної та міської рад. Був єдиним офіційним представником від опозиції при міській та обласній виборчих комісіях. Потім ми провели в Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях Галицький референдум, офіційні підсумки якого від нашої області довелось підписувати мені. Референдум засвідчив, що Галичина має бажання вийти з Радянського Союзу. Ці матеріали були направлені тодішньому керівнику СРСР Михайлу Горбачову.
Варто зазначити, що у виборах 1990 року брали участь чотири опозиційні сили: Гельсинська Спілка, Товариство української мови ім. Тараса Шевченка, Культурно-наукове товариство «Рух», Народний рух України за перебудову. Але вони не поборювали одне одного, а знаходили компроміси і йшли єдиним демократичним блоком.
У той час я працював в Івано-Франківському інституті нафти і газу над кандидатською дисертацією, але залишив її й кинувся у вир громадського життя, перейшов на роботу в облраду. Тут я добився створення відділу комп’ютеризації і вперше в Україні ми встановили електронну пошту між Верховною та обласною радою. І коли про це на пленарному засіданні Верховної Ради доповідав керівник апарату ВР, я був гордий, що це зробив Івано-Франківськ, а не Харків, Донецьк, Дніпропетровськ чи Львів.
Також я гордився містом, в якому я живу, коли учасники Майдану з особливою повагою ставилися до нас, іванофранківців: «Та ви всі там націоналісти-патріоти, у вас – Степан Бандера».
Шість разів підряд я обирався депутатом, але найглибше запало в душу перше скликання. Це були депутати, які не думали про власний добробут, а дбали про добробут громади…
Живу зараз на вулиці Молодіжній і ніби молодію. Поруч парк, стадіон, школа, церква. Прекрасні умови для фізичного, психологічного, інтелектуального та духовного вдосконалення. Незважаючи на пенсійний вік, займаюся спортом і беру участь у кількох громадських організаціях, де спілкуюсь з прекрасними людьми – івано-франківцями.
Переглядів: 547 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]