Зі зміною назви цього гірського містечка на Яремче, здавалося, попередня залишилася у минулому. Та не так сталося, як гадалося. І тут ми ніяк не обійдемося без чинного «Українського правопису», який цього року перевидала київська «Наукова думка». Уважно читаємо § 113. Правопис прикметникових форм від географічних назв, пункт 2-й, а це 145-та сторінка: «Якщо при творенні... прикметникових форм від українських географічних назв відкритий склад з о, е стає закритим, діє правило про чергування о, е з і: Лозовa – лозiвський, Свaтове – свaтівський, Хмeлеве – хмeлівський». Сюди відноситься і Яремче з відкритим складом з е. І його прикметникові форми такі: Ярeмче – ярeмчівський, а отже Ярeмчівщина, ярeмчівець, ярeмчівка, ярeмчівці.
А як бути з відмінюванням? У цьому разі нам пригодиться «Український орфографічний словник», який підготували й уклали Український мовно-інформаційний фонд і Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України (Київ, Видавництво «Довіра», 2008). На сторінці 981-й читаємо: «Ярeмче, -ого, ор. -им». І казати: «Потяг до Яремче» – це все одно, що: «Потяг до Івано-Франківськ». Ясно, що їдемо до Яремчого, живемо в Яремчому, прогулюємося Яремчим. Тож будьмо пильні і не забуваймо заглядати у словник.
Ярослав Довган
|
