Вівторок, 25.07.2017, 04:46
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Березень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2013 » Березень » 21 » ГРОШІ
14:31
ГРОШІ
Майно… спотикання
Уряд перевірить, що саме є у власності Федерації профспілок




Розмови про те, що майно ФПУ потрібно інвентаризувати, а ще краще «одержавити», точаться в кулуарах авторитетних українських держструктур ще від часів проголошення в Україні незалежності. Саме тоді, на початку дев’яностих, незважаючи на велику кількість претендентів на майно Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок, зокрема і в чиновницьких кабінетах, цей ласий шматок, який ще на той час оцінювався в 2,5 млрд. доларів США, перейшов у власність правонаступниці ВЦРПС – Федерації профспілок України.
Перший серйозний крок у напрямку реприватизації профспілкового майна український уряд зробив у листопаді минулого року, але тоді чиновники наштовхнулися на хвилю обурення з боку тред-юніонів та звинувачень у спробі захоплення майна. Під суспільним натиском процес вимушено зупинили. Нова ініціатива з боку влади проявилася місяць тому, і відповідний проект постанови Кабміну уже розробило Міністерство економічного розвитку й торгівлі.
Отож, чи протестуватимуть проти інвентаризації у ФПУ цього разу та за яке, власне, майно боротимуться профспілки і державні органи?


ФПУ не проти
Рядові профспілковці, зокрема і  голови місцевих організацій на тему грядущої інвентаризації, та й загалом майна говорять неохоче, мовляв, з такими питаннями краще йти до керівництва. Іронізують: їм ніяка ревізія не страшна, бо у їхній власності жодної нерухомості, а самі галузеві організації розташовуються в орендованих на членські внески приміщеннях.
Сам голова Івано-Франківської обласної ради профспілок Ігор Басюк переконує, що цього разу ФПУ проти інвентаризації не заперечуватиме.
«За 22 роки незалежності України це єдине майно, яке залишилося нерозподіленим між різного роду олігархічними структурами, тому це питання не нове, воно мусолиться ще від початку дев’яностих, – каже головний профспілковець області. – Але сьогодні є закони, якими визначено наше право власності на майно, вироблені відповідні свідоцтва. Крім того, є ще висновок наукових інститутів, зокрема інституту права ім. Корецького, який однозначно визнав, що навіть те майно, що було передано п’ятдесят і більше років тому профспілкам державою, є власністю ФПУ на законній підставі. Зараз цю нерухомість хочуть не інвентаризувати, а повернути у державну власність для того, щоб на наступний день продати. Ми ж це розуміємо».  

Профспілкове бізнесменство

За словами Ігоря Басюка, сьогодні у власності Івано-Франківської обласної ради профспілок є лише два об’єкти: гаражне приміщення на вулиці Гната Хоткевича, яке установа здає в оренду, та навчально-спортивний комплекс «Авангард» у селищі Ворохта. Але земля, на якій розташована ця нерухомість, профспілці не належить, а є власністю місцевих органів самоврядування, тож особливої цінності вони собою не мають.
Виникає питання: у чиїй власності тоді перебувають славетні санаторії у курортних зонах та гірські турбази? Виявляється, усі такого роду заклади належать безпосередньо Федерації профспілок і знаходяться на балансі, створених нею у 1991 році комерційних структур – ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ПрАТ «Укрпрофтур».
Саме із цих двох підприємств ФПУ і черпає основну частину своїх доходів, бо із усіх членських внесків, які збираються в Україні, Федерація отримує лише 1% (а це майже 300 тисяч гривень на рік), чого на утримання апарату (понад 130 людей) та «здійснення статутної діяльності», за словами столичних ФПУшників, не вистачає.
У підпорядкуванні «Укрпрофоздоровниці» сьогодні  є більш ніж 80 санаторно-курортних закладів, розташованих в різних кліматичних регіонах України. На території нашої області це лише один санаторій – «Черче».
Проте набагато масштабнішим порівняно з «Укрпрофоздоровницею» є інша структура ФПУ – «Укрпрофтур», яка на сьогодні  є найбільшим туристичним об'єднанням в Україні. За інформацією Федерації профспілок, нині в його складі діють 10 дочірніх підприємств та 17 обласних акціонерних товариств, яким підпорядковано 69 туристичних господарств (готелі, туристсько-оздоровчі комплекси, пансіонати, туристичні бази і кемпінги), 56 бюро подорожей та екскурсій та інші підрозділи.

А заробіток – скромний

Структурним відділенням «Укрпрофтуру» у нашій області є ПАТ «Івано-Франківськтурист», на балансі якого перебуває туристичний комплекс «Прикарпаття» біля міського озера, два дитячі заклади санаторного типу – «Карпатські зорі» у Косові та «Верховина» в однойменному населеному пункті, лікувально-оздоровчий комплекс «Гірський» у селі Яблуниця та автоколона «Турист».
За словами очільника «Івано-Франківськтуристу» Івана Парипи, із цих п’яти об’єктів  збитковим є лише один – ЛОК «Гірський».
«Він простоює уже понад 5 років, – розповідає директор організації. – Його ми плануємо реалізувати, бо цей заклад потребує вкладення серйозних коштів, а у нас немає ні грошей, ні інвесторів», – зазначає Іван Парипа.
У інших чотирьох комплексах справи йдуть так собі – у 2012 році вони принесли  лише 185 тисяч гривень прибутку, тобто тільки по 15 тисяч гривень у місяць від трьох туристичних комплектів та однієї автоколони. На думку  директора «Івано-Франківськтуристу», це досить значна сума.
«Укрпрофтур» – це надзвичайно велика і потужна організація, і  в загальному по системі в Україні ми маємо у розпорядженні дуже серйозні готелі, – продовжує керівник. – Але вони постійно потребують вкладання коштів, бо, аби мати клієнта, треба забезпечити йому комфортні умови. До того ж турбази – заклади сезонного характеру, які не працюють цілий рік».
Скільки заробляє «Укрпрофтур» загалом по Україні, Іван Парипа каже, що це комерційна таємниця і погоджується назвати лише приблизні дані по прибутку за попередній рік – 9 млн. гривень. Що ж, не так вже і багато як для найбільшого в Україні «монстра» туристичного бізнесу з багаторічним досвідом на ринку послуг…

Інвентаризація не зашкодить

Підбити підсумок хотілося б «сухою» мовою цифр: якщо після розпаду СРСР на балансі ФПУ перебувало 330 санаторіїв, то у 2001 році  – 197, у 2006-му – 113, станом на 2008 рік – 94, а сьогодні – лише 80. Складається враження, що захоплені активною діяльністю із продажу майна керівники ФПУ незабаром забудуть про основні статутні обов’язки своєї організації – соціальний захист працівників. Отож, аби трохи зменшити оберти цього бурхливого процесу та довести до відома усіх членів ФПУ (а це, до слова, майже дев’ять мільйонів українців), що саме їм належить, однозначно, треба провести інвентаризацію майна, яке на даний час залишилось на балансі Федерації.
Те, що державна ревізія, скоріш за все, є лише приводом, першим кроком уряду до переведення майна тред-юніонів у державну власність, вже інша тема для розслідування. Проте, рядові профспілковці іронізують: їм що з ФПУшним майном, що без нього і далі сидіти у своїх орендованих офісах…  
Оксана ГЛУШКЕВИЧ


ДО ТЕМИ:

ФПУ  від 90-х до сьогодні

Зачіпаючи болючу тему майна профспілок, не можна обійти увагою і хроніку життя-буття Федерації, багату на кримінальні справи та бучні скандали. Усі її керівники, починаючи із 90-х, – постаті доволі самобутні, в усіх за спиною непросте минуле і не менш цікаві зв’язки…
Першим лідером, що очолив ФПУ, був старший консультант зі зв'язків з профспілками служби президента Леоніда Кравчука – Олександр Стоян. Тоді у власності Федерації було 178 санаторіїв, 120 туристичних комплексів і 1927 спортивних споруд. Сьогодні можна констатувати, що як мінімум третина цього добра пішла з молотка саме «за Стояна», зокрема і турбаза «Гуцульщина» на території нашої області. За час перебування на посту  цього підприємливого чоловіка було здійснене і рейдерське захоплення Гаспринського санаторію «Ясна поляна» у Криму, в результаті чого краща частина профспілкової оздоровниці перейшла в приватні руки.
Вищезгаданий та інші факти не раз привертали до ФПУ увагу правоохоронців, однак, Олександру Стояну вдалося всидіти в кріслі голови ФПУ 12 років. Подейкують, що секрет такої феноменальної стійкості – у політичній гнучкості профспілкового лідера. З 1994 року і донині він – народний депутат України, проте за час свого перебування у парламенті міняв фракції та депутатські групи як шкарпетки: навесні 2002 року він пройшов у Верховну Раду 2-им номером у списку опозиційного блоку «Наша Україна», однак у кінці того ж року перебіг у фракцію «Регіони України»
У 2005 році Федерацію профспілок очолив Олександр Юркін – голова профспілки працівників атомної енергетики та колишній голова профкому ЧАЕС. Чому вибір профспілкової громадськості упав на нього, сказати непросто – особливих лідерських якостей Олександр Юркін не проявляв. В профспілковому середовищі побутує чутка про те, що не останню роль в обранні глави Атомпрофспілки головою ФПУ зіграла його любов до щедрих застіль та вміння вчасно налити чарку-другу соратникам.
Перейдемо до цифр: за перших два роки перебування пана Юркіна на новій посаді  підвідомчі Федерації «Укрпрофоздоровниця» і «Укрпрофтур» реалізували 10 пакетів акцій загальною вартістю майже 130 млн. грн. і 34 об'єкти профспілкової власності на суму 8,8 млн. грн., тобто за заниженою у кілька разів вартістю. Це, зокрема,  і найкращий в Україні санаторно-курортний комплекс «Трускавецькурорт», санаторії «Кастрополь», «Золотий пляж», «Енергетик», «Запоріжжя» та багато інших об'єктів.
Цікаво, що опоненти Олександра Юркіна стверджували, що виручені від цих угод кошти пішли на підвищення заробітної плати чиновникам ФПУ і співробітникам "Укрпрофоздоровниці" та "Укрпрофтуру", а також на дорогу оргтехніку, меблі, автомобілі, однак керівництво Федерації профспілок України ці звинувачення відкидало.
За роки правління Олександра Юркіна не було проведено жодної профспілкової акції, а сам лідер, як і його попередник, теж часто метався між політичними таборами, очевидно, аби якнайдовше пробути на посаді.
Але бурхлива діяльність Юркіна вимушено припинилася у липні 2008 року, коли  заступник голови ФПУ Сергій Костін був затриманий за отримання хабара в розмірі 50 тис. доларів. За словами правоохоронців, ці кошти посадовець вимагав та отримав від громадянина Італії, керівника будівельної компанії за надання переваг його фірмі в отриманні інвестиційного договору на реконструкцію санаторію «Верховина» у Закарпатській області.
Далі по хронології. У 2008 році посаду керівника ФПУ зайняв член Партії регіонів народний депутат чотирьох скликань (в тому числі і попереднього) Василь Хара.
Саме обрання Василя Хари на закритій Раді ФПУ 20 листопада 2008-го проходило за дивних обставин і донині викликає багато запитань. Напередодні на структури ФПУ в декількох областях України були здійснені бутафорські рейдерські атаки: за словами очевидців, люди міцної статури вибили у приміщеннях профспілок кілька вікон та зіпсували декілька дверей. І хоча далі дрібного шкідництва справа не пішла, у лічені дні було скликано засідання ради ФПУ, на якому заявлено, що Федерації загрожує рейдерське захоплення. Під цим приводом і був скасований з'їзд, а Василь Хара екстрено обраний очільником.
За час керівництва «регіонала» Федерацією продано вісім об'єктів, зокрема, спальний корпус санаторію Немирів, укладено більше десятка договорів оренди приміщень і територій на «лояльних» умовах. В одному із таких актів передач фігурувало навіть ім’я його дочки – Еліни Калюк. Також за часів Хари профспілки проводили антиурядові акції протесту під прапорами Партії регіонів, що викликало обурення навіть з боку самих членів.
Проте причиною того, що у  2011 році Василь Хара пішов у відставку, стали зовсім не ці факти, а несподівано заявлене державою право на  всі пансіонати, санаторії і прилеглу їм територію, що дісталася ФПУ з часів Союзу. Приводом висловлення такої неочікуваної ініціативи з боку держави за неофіційною інформацією стала сварка Хари зі своїми однопартійцями, очевидно, теж на «матеріальному» ґрунті. Сам голова «наїзди» ж з боку прокуратури відкрито називав  незаконними підступами його ворогів.
У листопаді 2011 року Василь Хара сам подав у відставку, вказавши у пояснювальній записці до своєї заяви, що більше не може очолювати ФПУ, так як «більшість керівників членських організацій середньої та вищої ланок є хронічними неробами, професійними зрадниками і провокаторами».  
Після того як член «Партії регіонів» покинув свій поважний пост, ФПУ на деякий час перестали «цькувати», проте у лютому цього року, як ми вже згадували, Кабмін все ж виніс Постанову про проведення інвентаризації нерухомості ФПУ.   
На відміну від Василя Хари, чинний керівник Федерації Юрій Кулик публічно пообіцяв не перешкоджати процесу. Загалом, цього чоловіка на посаді поки характеризують як більш лояльного та поміркованого ватажка, що не любить гучних скандалів та конфліктних ситуацій, часто іде з владою на компроміс. Від березня 2009 року Юрій Кулик був заступником Василя Хари, а від березня 2011-го – його першим замом. 11-го листопада 2011 року він став очільником Федерації.
Щодо провладних зв’язків Юрія Кулика, то можна припустити, що він є досить близьким із  прем’єром Азаровим, оскільки, коли Микола Янович був очільником Податкової адміністрації України, Кулик керував у цій структурі всеукраїнським періодичним виданням «Вісник податкової служби України», а після підвищення Азарова до прем’єр-міністра, Кулик довгий час був заступником керівника групи його радників.
Переглядів: 691 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]