Четвер, 27.04.2017, 18:45
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Квітень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2010 » Квітень » 1 » Генії колишні і гроші теперішні
10:05
Генії колишні і гроші теперішні
Відомо всім, що не тільки сицилійська, італійська та світові мафії створюють свої капітали, здійснюючи будівничу роботу, бо, споруджуючи архітектурні меморіали, дороги, будівлі, пам’ятники, їм вдається фальшувати затратами на приховані роботи.
В нашому Івано-Франківську все ще точиться не діяльність, а метушня навколо спорудження пам’ятника Тарасу Шевченку. Все роздмухують ніби суперечку, де йому стояти та яким йому бути. А досвід тривалого будівництва фонтану на вічевому майдані та спорудження меморіалу Степанові Бандері не в центрі міста наводять на думку про гроші, які тепер на антикорупційній мові називають «відкатами».
Колись Городецький на постамент під пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві використав камінь, що залишався від спорудження набережної Дніпра, бо він про «відкати» не дбав.
А якщо по щирості, без задніх задумок про «відкати», то пам’ятник Шевченкові належить поставити той трьохметровий, який вже лежить на складі, виготовлений і подарований Івано-Франківську канадським скульптором українського походження.
Особливих суперечок стосовно місця його встановлення виникати не повинно, бо з усіх точок зору цим місцем є затишний сквер за медичним університетом. Однак належить застерегти, щоб обличчя Тараса було зорієнтоване в бік Києва, до України.
Погляньте, як поляки встановили пам’ятник Міцкевичу, лицем не до сходу сонця, а зорієнтовували його погляд в бік Варшави.
Диво дивне. Що думали? Яку мету мали, коли меморіал Бандери повернули до України спиною?
Тож не зробіть так само з Шевченком. Правда, якщо встановлювати вже готовий пам’ятник Шевченка в сквері за медуніверситетом, то багато грошей туди не вбухаєш, а значить, і відкатів не дуже намиєш. Але як зі смутком твердив Винниченко: «Нашу історію читати без брому неможливо».
Петро Палажин
Переглядів: 625 | Додав: bond | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]