Четвер, 25.05.2017, 10:39
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Пошук
Календар
«  Вересень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Архів записів
Міні-чат
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2012 » Вересень » 3 » БЕЗУМовний інтерес
21:39
БЕЗУМовний інтерес
Особливості життя національних меншин на Прикарпатті
...Сьогодні в Івано-Франківську офіційно зареєстровано майже 200 єврейських сімей, тобто десь майже півтисячі осіб. Молоді в цих списках майже немає, кажуть євреї, більша частина з них виїхала закордон.
«Як нам тут живеться? Живеться добре. А коли живеться добре - то вже добре, – по-єврейськи загадково жартує Моше Колесник, рабин єврейської громади в Івано-Франківську. – Дякувати Богу, синагога в нас є, все необхідне для життя теж є. І з  офіційної точки зору все дуже добре – з місцевою владою стосунки у нас хороші».
Щоправда, на вулиці, каже голова громади, люди трапляються різні, і не надто толерантні також бувають. Але це вже неофіційна сторона медалі. «Це просто життя», – каже рабин.
Збирається єврейська громада у приміщенні синагоги на вулиці Страчених. Поряд із храмом – сучасний готель у «єврейському» стилі, де також час від часу проводять «звані обіди» для представників єврейської громади.
На ідиші – єврейській мові, каже рабин, із п’яти сотень євреїв Івано-Франківська взагалі ніхто не розмовляє. Кілька бабусь і дідусів ще дещо згадують, оце й усе.
Новий мовний закон Моше Колесник не вважає проросійським, але і в те, що він здатен змінити на краще бодай щось, рабин не вірить: «Це тупа передвиборча політика і нічого більше. Схід як говорив російською, так і буде говорити. Центр України – так само. У нас на Заході як розмовляли по-українськи, так і будуть розмовляти, щоб там навіть світ перевернувся. Однак те, що такими законами влада «стравлює» між собою людей –  дуже погано».
 Вірмени:                               «В Івано-Франківській області ми навіть не знаємо один одного» 
Колись вірмени були однією з найчисельніших общин Івано-Франківська. А сьогодні тут їх не більше п’яти сотень.
Анна Едуардівна Шеремета (дівоче прізвище Тер-Саакян) – вірменка, що народилася в Україні. Уже 38 років вона працює у Художньому музеї міста Івано-Франківська. Вірменської мови, каже жінка, не чула уже майже 30 років.
 «Я була помічником голови науково-просвітного товариства вірмен в місті Івано-Франківську, що називалося «Гарун». А сьогодні у нас немає ані товариства, ані навіть згуртованої общини», – розповідає Анна Едуардівна. 
У 1991 році, коли товариство «Гарун» лише створилося, очолював його вірменський музикант. Пані Анна була його помічником. «Бо у вірменів не прийнято, аби жінки керували», – розповідає пані Шеремета. Згодом музикант одружився і поїхав в Росію, а його наступник на посаді голови товариства протримався недовго – він був убитий невідомими через великі борги. Після того «Гарун» так і не відродився.
За словами Анни Шеремети, раніше серед вірмен Івано-Франківська було багато представників інтелігенції, але згодом майже всі вони виїхали – хто на батьківщину, хто у Росію. Сьогодні ж майже всі вірмени в Івано-Франківську торгують на ринку. А з такими особами «культурної» каші не звариш. Більше того, майже всі вони – нелегали, і офіційно записуватися до будь-яких товариств ніхто з них не хоче.
«Було б у нас хоч приміщення – може тоді усе і було б по-іншому. А так ми лише кілька разів збиралися – то у Художньому музеї, то у Клубі залізничників. А зараз ми навіть не знаємо один одного», – каже пані Анна.
З приводу дискримінацій пані Шеремета розповідає, що бувало всяке, але в основному в Івано-Франківську вірменці живеться комфортно: «Українці добрі люди – нема чого казати».
Мовний закон Анна Едуардівна вважає прикриттям для російської мови. «Краще б депутати замість прийняття таких-от нових законів просто вивчили українську мову», – іронізує вона. – «А особисто я тут, в Івано-Франківську, народилася, тож і себе більше українкою відчуваю», – додає вірменка.

Росіяни:                         «Мовний закон нічого нового нашій общині              не дає»
Росіяни належать до давніх жителів України. Селитися на нашій землі вони почали ще з XV ст. Чимало росіян переселилося в Україну після жовтневого перевороту у 1917 році, а також в  роки радянських п’ятирічок. З ініціативи союзних відомств у 60-80-х роках відбувався процес масового переселення росіян в Україну. Внаслідок цього суттєво збільшилось населення областей Подніпров’я, Донбасу, Одещини, Криму та інших регіонів України, зокрема й Івано-Франківської області.
У нашій області російська громада є найчисельнішою після українців. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, росіяни на Прикарпатті складають менше 2% населення, а це майже 25 тисяч. В Івано-Франківську цей відсоток — 6,4%, тобто більше 13 тисяч мешканців. Але вже у наступному переписі ця цифра суттєво зменшиться, впевнений Олександр Волков, староста «Російської общини» Івано-Франківської області, адже за останні кілька років багато росіян виїжджають з Прикарпаття за першої-ліпшої можливості.
«У нас зараз є одна справа в міському суді та дві в апеляційному проти міської ради, яка встановлює незаконні пільги для україномовної продукції, зокрема друкованої, — розповідає Олександр Волков. — Влада створила штучні перешкоди книговидавництву російською мовою в Івано-Франківську. Через це ми не можемо підтримувати свою культуру на належному рівні. Ми ж не вимагаємо нічого надзвичайного. Звісно, в Україні є державна мова і ми її визнаємо! Але все ж у приватному житті нам часом створюють дискримінаційні умови».
До підписання президентом «мовного» закону, за словами Олександра Волкова, російська община ставиться нейтрально.
«Я дуже уважно вивчив цей закон, і нашій общині він нічого нового не дає, — каже староста «Російської общини». — Усі сподівання, які ми якимось чином покладали на цей документ, не виправдалися. Фактично, закон закріплює статус регіональних мов, який і так уже існує. Там немає ні чіткої регламентації, ні положень, які до чогось зобов’язують. Навіть до виконання тих же міжнародних зобов’язань, якими наша міська рада сьогодні нехтує».
Закон – як мертвому припарка
Отож, можна стверджувати, що більшості національних меншин у нашій області живеться зовсім незле, хоча держава і не дуже дбає про їхній добробут. А основа функціонування іншомовних культурних товариств у Івано-Франківську –  самофінансування.
Щодо «мовного» закону, то усі без винятку національності в Івано-Франківську не вбачають у ньому нічого доброго. Зауважимо, що й загалом в Україні до закону «Про засади державної мовної політики» представники нацменшини також ставляться досить скептично. Кримські татари не підтримують нововиданий акт, бо вважають його проросійким. Румуни Буковини гадають, що новий закон для них нічого не змінить, – пише видання ВВС Україна. А грекам Донбасу у прийнятті регіональної мови відмовляють начебто через брак фінансування…
Але найбільш актуальним саме для нашої області залишається питання фінансування заходів, спрямованих на підтримку не тільки мов, але і національних меншин взагалі.
Оксана ГЛУШКЕВИЧ


Переглядів: 540 | Додав: vovak | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]