Мирослав Карабін, депутат обласної ради, депутатська група «Єдність»
Переяславу-2 – ні!!!
У духовному і політичному житті кожного народу є роки і події, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. Однією із таких дат в історії України є подія 8 січня 1654 року – Переяславська рада, яка слугує найяскравішим прикладом наруги над минувшиною українського народу.
Весь трагізм долі українського народу 360 років тому був здійснений не ким-небудь, а саме вождем національно-визвольної війни 1648-1654 років.
Що сталося з людиною – християнином – Богданом Хмельницьким, важко збагнути, та ясно одне – назавжди з того дня Господь покинув його, і дух Богдана відлетів на небеса, душа розпрощалася з тілом, а людина – Богдан, склавши присягу, впав на коліна, з яких він вже так і не підвівся.
Один із парадоксів історії саме в тому і полягає, що дуже часто особистість того чи іншого полководця, вождя, правителя чи політика важко вписується в ту велич, ту святість звершень, яких досягнуто було під його керівництвом.
Сувора правда історії в тому і полягає, що проживається вона раз, пишеться набіло і то відразу. Так ось український люд 1648-54 років виступав не стільки за Б.Хмельницького, хоча вели його, як полководця, тоді і тепер ніким не оспорюється, а за свою особисту волю, за свою землю, віру.
Трагедія особи Б.Хмельницького – це трагедія полководця, який з волі історичного провидіння, опинившись на чолі войовничого бунтівного народу, так і не зумів піднятися вище слуги його царської милості.
Воістину сказано: блажен той, хто чує, бо не кожен, хто слухає, чує, блажен той, хто бачить, бо не кожен, хто дивиться, зрячий. Гетьман Б.Хмельницький в ту визначальну мить історії уподібнився людині, яка не лише не бачить, а і не чує мук і страждань свого народу, який так героїчно піднявся заради своєї волі і самостійної держави. Цілі покоління українців в наступні століття лягали кістьми в боротьбі за оту омріяну волю та незалежність, яку з такою легковажністю та нерозсудливістю в Переяславі Хмельницький приніс у жертву російському цареві.
Та в якій славі чи безслав’ї не поставав би перед нами образ Хмельницького – вождя українського козацтва та простого люду, він не може бути вилучений з нашої історії, з Пантеону нашої пам’яті, адже з ним пов’язане перше воскресіння України після Київської Русі та започаткована держава козацької доби, яка, за оцінкою професора М.Чмихова, будучи започаткована в 17 столітті, проіснує до 2015 року, коли почнеться формування держави громадянського суспільства, очевидцями та активними учасниками якої є ми.
Подія 8 січня 1654 року в Переяславі слугує пересторогою всім нам, сьогоднішнім та наступним поколінням, в тому, що якою б значущою та величною не була людина, народ не може довіряти одному чи одній особистості свою власну долю!
Чи можемо ми в рік святкування 200-річного ювілею Великого Кобзаря, який за рішенням ЮНЕСКО відзначається на всіх континентах та всіх країнах світу і є совістю української нації, дозволити себе в черговий раз поневолити!? Однозначно – НІ!!!
Адже події, які після 30 листопада 2013 року вирують на Майданах Гідності по всій Україні, вселяють віру в те, що вороття до рабства більше не буде!
Тож мужності та мудрості Шевченкової всім нам та Божого благословення, єдності в нашій святій справі – боротьбі за волю та європейський вибір!
|
