Володимир Мойсик: «Було тісно у владних коридорах. Тепер тісно в опозиції»
01.04.2010, 10:11
Стійкість нової влади Щодо стійкості нової влади — питання надто не просте. Вибори президента закінчилися, відомо, що президентом став Віктор Федорович Янукович. Ми цей вибір визнаємо, сприймаємо і підтверджуємо ще раз, що Україна проявила себе як демократична правова держава. Цього разу вибори відбулися у демократичний спосіб. Вони визнані і вітчизняними політиками, і міжнародними інституціями, які займаються моніторингом виборів. Віктор Янукович — офіційно демократично обраний президентом України. Але хочу наголосити – тільки президентом України. Бо після реформації, яку здійснили з Конституцією в грудні 2004 року, президент не має таких повноважень, які мав Кучма і вже не мав Ющенко. Сьогоднішній президент пробує створити парламентську більшість, на яку міг би опертися в своїй роботі. На жаль, цей крок формування влади під президента почали робити з порушенням Основного Закону держави. Як би не тлумачили Конституцію юристи президента, все-таки потрібно виходити не тільки зі статті 87 Конституції, яка передбачає формування депутатських коаліцій фракціями, а виходити з загального контексту Конституції про пропорційну партійну систему виборів. Отже, за існування партійної системи виборів це означає, що в парламенті не може існувати позафракційних депутатів. Тому, що не входження до фракції означає втрату депутатського мандата. Вихід з фракції — означає втрату мандата. Виключення депутата з фракції не передбачено ні законодавством, ні Конституцією України. На жаль, технологи у Верховній Раді створили регламент, який затверджений законом України і там передбачено, що більшість депутатів є коаліцією, якщо хоча б дві фракції входять до такої коаліції. Це не правильно. Така коаліція засвідчила, що відбулися нові парламентські вибори, але не за участю виборців, а просто в залі Верховної Ради України. І це не може не турбувати. Об’єднаної опозиції не буде? Що стосується опозиції, то це така ж проблема, як і коаліції. Коли Блок Юлії Тимошенко і Партія регіонів створювали регламент, а потім і Конституцію один під одного, то записали в регламенті Верховної Ради: якщо утворюється коаліція в парламенті, то найбільша з фракцій, яка є поза коаліцією, є офіційною опозицією. Тобто, якби перемогла на виборах президента Юлія Тимошенко, опозицією була б Партія регіонів, оскільки ж переміг Янукович, то БЮТ. Це положення дискримінаційне. На жаль, ми, помаранчева влада, тіснилися у владних коридорах. Тепер нам тісно в опозиції. Не було б проблем – опозиція, так опозиція. Але 61 стаття регламенту передбачає, що за опозицією закріплюються 10 важливих парламентських комітетів. А з цього приводу думки різні. Арсеній Яценюк звернувся до Конституційного Суду, щоб той розтлумачив положення статті 61 регламенту на відповідність цих норм Конституції. Звісно, не може бути однієї опозиції.
Від «Нашої України»… «Наша Україна», її осередки – це абсолютно патріотичні демократичні сили. Але, на жаль, трішки по-іншому стояли справи у верхівці партії. Я був першим заступником голови партії «Наша Україна», прийшов туди на запрошення В’ячеслава Кириленка. За роки президентства Віктора Ющенка п’ять керівників очолювали партію. Були різні склади президії, різні голови політичних рад. Я не кажу про те, що партія загальмувала як ідеологічна установа, партія почала втрачати як просто юридична особа. Партія налічувала півтори тисячі працівників. Накопичилася велика заборгованість по зарплаті і, звичайно, коли рядові бійці не довіряють своїй партії, то така партія навряд чи має великі перспективи.
…До «За Україну» Партія «За Україну» постала ще в 2000 році тільки з іншою назвою – це була партія Соціального захисту, потім вона була перейменована. 19 грудня 2009 року відбувся з’їзд партії, який обрав керівництво, політичну раду. Головою партії обрали В’ячеслава Кириленка, мене — першим заступником голови партії. Що стосується обласної організації, то ми практично завершили реєстрацію всіх міських та районних організацій нашої партії.
Об’єднатися на місцях Від імені партії «За Україну» хочу запропонувати націонал-демократичним силам Прикарпаття – Народному руху України, «Нашій Україні», Українській народній партії, Конгресу українських націоналістів, партії «Собор» та іншим: давайте об’єднаємося і на місцеві вибори створимо об’єднання демократичних сил «За Україну». «За Україну!» може бути і як гасло. Давайте почнемо цю роботу не з Києва, а почнемо з низів. Бо знаючи керівництво багатьох партій в Києві, в центральних апаратах – доти, доки в них буде хоча б один осередок, яким вони керують, вони ніколи не підуть на об’єднання. Тому давайте почнемо об’єднуватися на місцях. Що стосується ВО «Свобода», то співпраця з ними видається дещо проблематичніше. Вони себе виокремлюють. Від них іде мова про першість, про монополію на любов до вітчизни. Ми б не заперечували, якби Олег Тягнибок пішов на об’єднання, але…
Відкриті списки Сподіваємося, що вибори до місцевих рад будуть не за партійними списками, а все- таки за мажоритарною системою виборів. Від партії «За Україну» Кириленко, Мойсик та Гуменюк зареєстрували законопроект про проведення місцевих виборів саме на мажоритарній системі відносної більшості. І ще від нашої партії за моїм підписом зареєстровано законопроект про повернення до пропорційно-мажоритарної системи виборів до Верховної Ради України, як востаннє це було в березні 2002 року. Проте обидва законопроекти не мають жодного шансу бути підтриманими через просту причину – мажоритарних виборів не хочуть ні Юлія Тимошенко, ні Віктор Янукович. Якщо цими законопроектами вдасться хоча б проштовхнути відкриті партійні списки до місцевих рад та до Верховної Ради, то це би вже було невеликим успіхом на цьому етапі розвитку української демократії. Вибори до місцевих рад на партійній основі за списками привели до рад, як правило, бізнесменів. Тих, які могли купити місце в списку. А ішли для того, щоб заробити більше, ніж вклали в цей список.
Перші кроки Декому з тих, з ким я зустрічаюся, подобаються перші кроки нової влади. Вони порівнюють їх з помаранчевою владою і кажуть, що досить швидко, досить ефективно створена влада, призначені міністри, завершується призначення керівників обласних адміністрацій. Але є побоювання, щоб на цьому порох в порохівницях не скінчився. Навряд чи подальша робота буде аж такою швидкою. Що стосується облич, то майже всі вони нам знайомі по двох урядуваннях Януковича. До якої партії вони належать – майже виключно до Партії регіонів. Порада Віктору Януковичу — все-таки ставати президентом всієї України. Кадри потрібно призначати різні. Януковича привела Тимошенко… У першому турі ми агітували за Віктора Ющенка. Але коли дійшли до другого туру, то залишилося два кандидати. Тобто, був вибір без вибору. В списку — представники двох олігархічних кланів. І Ющенко, і наша політична сила закликали виборців голосувати проти всіх. Приблизно півтора мільйона наших виборців снігами і заметілями прийшли до дільниць, взяли бюлетені і проголосували. Проти всіх. Це означає, що український народ починає думати. А те, що Юлія Тимошенко дорікає і Ющенкові, і нашій політичній силі, що ми привели до влади Януковича, то, думаю, що саме вона своїми діями доклалася до того, щоб не було українського президента Ющенка і фактично самознищилася.
Про Тігіпка і Яценюка Партія регіонів фактично обкрутила Сергія Тігіпка, коли він погодився стати одним з семи віце-прем’єрів. Виборець його, думаю, не в захопленні від такого рішення. Арсеній Яценюк конвертує голоси своїх виборців. Він не погодився на другорядні посади в уряді Азарова. Так само як він не погоджується бути помічником Юлії Тимошенко в офіційній опозиції. Він подав звернення до суду. Хоче очолити не опозиційний, а тіньовий уряд. Бо опозиційний має бути тільки з народних депутатів України. Він має перспективу як політик. А Тігіпко, думаю, свою політичну кар’єру після наступного звільнення з посади віце-прем’єра завершить.
З візою в Карпати На сьогодні приватизують не тільки джерела з водою, а й ліси разом з селянами. Тисячі гектарів. Такі приклади маю і на Коломийщині, де віддали заповідник «Буковель», віддали ліси. Як депутат Верховної Ради я робив запит. Отак помаленьку віддамо Карпати, що будемо брати візу, щоб їхати в Карпати, і будемо без візи їхати до Ізраїлю… Недоторканність Недоторканність — це не завжди привілей. Для того, щоб увійти до прокурорського кабінету, до міліцейського, до суддівського, щоб обстоювати право виборця, потрібно мати якусь захищеність від влади. Майже у всіх парламентах світу така захищеність є. Але в нашій державі вона занадто широка. Тобто, у світі депутат, якщо вчинив злочин, то проти нього порушується справа, ведеться слідство, пред’являється звинувачення, виноситься вирок і він потрапляє до в’язниці. До українського ж депутата не можна ні справу порушити, ні обвинувачення пред’явити, ні заарештувати без згоди Верховної Ради України. В останніх пропозиціях президента Ющенка, які він висловив у проекті Конституції, він запропонував, так як це є в світі: проштрафився депутат – проводити слідство аж до ухвалення вироку. Якщо на стадії слідства його потрібно заарештувати, нехай прокурор звертається до парламенту. Ось так ми бачимо недоторканність. Але у всякому разі депутатська група «За Україну» буде голосувати за скасування депутатської недоторканності. Записав Руслан Угринчук
